Доброго всім вечора. Ні, падре не повернувся, але ми поки тягнемо.
Найбільшого удару по ваті та прочім чєлюсним сьогодні наніс Запоріжський окружний обласний суд, який позбавив російську мову статусу регіональної. Я розумію, що тут зараз багато хто спочатку оху… здивується, що вона таки там такою була (ага, з 2012 року, уявляєте?), а потім вже зрадіє пандочкє, що тепер вже ні. Але вже маємо те, що маємо. Там, щоправда, в силу вступить це рішення тільки, коли спливе термін апеляційних фрікцій від усіх бажаючих, але ж оскільки про це так голосно всім розказали, то я хочу подивитися на той отряд самогубців, який піде на апеляцію, ага.
У Сил Спеціальних операцій радість теж стала – там вперше з 2016 року усі випробування (два тижні!) на вступ подолала жінка. От взагалі не дивуюсь тому, що подолала, дивуюсь виключно тому, що аж тільки зараз. Мені здається, що таких жіночок в нас – чи не кожна третя, просто питання не стояло ребром, як то кажуть.
Партію гівношарія сьогодні узяли на олівець – окружний суд Києва почав роздивлятися, чи має ця помилка сукупної антропоморфності взагалі існувати як партія. Хрестили пальчики – нехай випилюють нахрін ту плісняву.
У Вави теж сьогодні величезне, практично релігійне свято – по-перше, йому подзвонив Столтенберг! Це як Байден, тільки ні. Генсек НАТО зателефонував нашому верховному шапітолію, аби навалити звіздюлєй і сказати, що коли на кордоні стоїть легіон рашистів, то не час мудя у катарах промивати! А треба їбошить разом! Ну тобто, дзвінок був із пропозицією навчитися вимовляти правильні речі, як то, наприклад, НАТО – це наша гарантія безпеки, а не ідіотичні «нада проста пєрєстать». І знаєте що? Вава зміг! Уявляєте? Зміг таки це вимовити! Прям радію практично як коли виграла 5 гривень у лотерею (на самом дєлє ніт, звісно, я взагалі у лотереї не грала ніколи і не збираюсь). Цікаво, а що треба зробити, аби в Вавасіка і решта думок нарешті спрямилась на вірний шлях?
А ще сьогодні пройшли видовищні і складін спецнавчання парашутистів. Як кажуть у пресслужбі Командування Повітряних Сил, екіпажи справились на ура. Складність завдання полягає у скоординованості дій командира та бортового техніка під час висіння на малій висоті. Коли необхідно одночасно врахувати вітер, зміну навантаження і центровки та інші фактори. Ну, могьом же?!
А ще там авіасполучення між Україною та Туреччиною збільшилося і я розумію, як це недоречно виглядає під час пандемії, але колись вона закінчиться, а кількість рейсів між нашими країнами – тільки зросте. Годуємо цю пандочку, тут обіцяє бути цілий пандопарк.
Всім триматися і до завтра!
