Для виконання цієї задачі «союзники повинні збільшити виробництво зброї, щоб Київ мав чим здолати Москву раз і назавжди», - це пише для британського видання Річард Берронс, генерал британської армії, екскомандувач Об’єднаних сил його величності.
Нинішній контрнаступ не вибʼє Росію з України. Навряд чи вдасться навіть удвічі скоротити до зими кількість окупованих територій. Однак перемогти російську армію можна, - не у 2023-му, а у 2024 чи 2025-му.
Подолати добре підготовлену оборону рашистів - складно (можливо, це одна з найскладніших операцій на війні), але - можливо. Українські військові прорвали лише першу лінію окопів, щоб захопити Роботине на півдні, пробиваючись тижнями через мінні поля. 8 миль подолано, і залишилося ще 55 миль (через три лінії оборони) до досягнення моря. Мета – перерізати сухопутний коридор до Криму.
Протиповітряної оборони Україні вистачить, щоб прикрити приблизно третину території країни. Дефіцит артилерійських боєприпасів було вирішено лише тимчасово, - шляхом надання США касетних снарядів. Україні знадобиться час до середини 2024 року, щоб відновити достатньо потужні ВПС, їй дуже не вистачає важливого обладнання для розмінування. Ці приготування переносять завершення війни щонайменше на наступний рік.
Поразка росіян залежить від 5-ти важливих кроків.
По-перше, Київ не повинен наполягати на значному успіху на полі бою, доки не з’являться засоби для його досягнення.
По-друге, необхідно чинити невпинний тиск на російську окупацію протягом усієї зими. Це означає підтримку успішних операцій на кшталт «захопити й утримати».
По-третє, Україна повинна системно послабити військовий контроль Росії на своїх територіях до 2024 року та надалі. Мета полягає в тому, щоб знищити російський військовий потенціал швидше, ніж він може бути замінений, зробивши російську армію нездатною протистояти сильнішому майбутньому українському наступу. Київ обмежений західною забороною на використання свого обладнання та боєприпасів у самій Росії, але він все рівно повинен застосувати власну винахідливість і мужність, щоб завдати потужних ударів за межами своїх кордонів.
По-четверте, російський ЧФ має бути нейтралізований, адже це платформа для нищівних ударів крилатими ракетами Москви, і він створює обмеження для експорту зерна. Власні ракетні удари України та швидке розширення можливостей морських безпілотників повинні пошкодити російські кораблі швидше, ніж їх замінити.
П’ятий і найважливіший аспект — визнати, що ця війна зараз залежить від союзників, які нарощують свою оборонну промисловість. Розширення виробничих ліній Заходу триватиме принаймні до середини 2024 року; це має стати суттєвим переломом у наступальних можливостях Києва.
Україна повинна перемагати на полі бою, щоб вижити як держава. Ця перемога не тільки життєво важлива для безпеки НАТО та його постійних відносин з Росією, вона також вплине на апетит Китаю до військових авантюр.
Нинішній контрнаступ показує, що інвервенцію Путіна можна перемогти. Це займе більше часу і коштуватиме більше, ніж ми сподівалися. Тепер Захід має взяти на себе зобов’язання щодо складнішої кампанії, або… приректи Україну на війну без перспективи перемоги.
*******
Від "Орестократії" додам, що це дуже важливий текст, який, по-перше, дає відповідь на запитання "Коли перемога?!". По-друге, він вказує на значну залежність цієї перемоги від змін на Заході. Відтак, не сильно треба вірити тим "стурбованим контрнаступом громадянам" із Старого та Нового Світів, які повністю перекладають відповідальність на Україну за ситуацію на фронті.
