У приватних повідомленнях побільшало (крім погроз від фанатів ЗеРо) повідомлень такого штибу: «Ви програли. Перевзувайся», «Ви тепер безробітні. Перевзувайся». Перевзувайся, перевзувайся, пере…
Смішні вони люди, все ж таки. Почати можна з «ви тепер безробітні». Котики, ще 21 квітня у другій половині дня в мене почав розриватися телефон від дзвінків змісту: «Ну що вибори закінчилися? Тепер замовлення береш?» Я маю чотири спеціальності (не враховуючи п’ятої – військової) кожна з яких мене здатна прогодувати.
Урочисто обіцяю – за півроку я викладу селфі з якогось крутого ресторану, або серйозної презентації з підписом «ЗЕлепень, а ти де? Покращало?» Бо 1000 разів писав і повторю – добробут людини залежить не від влади, він залежить від самої людини. Хто як дбає – той так має. Я теж маю чимало претензій до держави, але ще я не вірю у казочки. Я не вірю, що можна за пару років перемогти те, що складалося сторіччями (побутова корупція, кумівство, патерналізм громадян, на приклад). Зате знаю як швидко можна втратити свою країну.
Що мене тішить у фан-клубі ЗЕ, а зрештою і будь-якого іншого популіста – це їхнє вперте намагання знайти прості рішення. Вони свято переконані що порохоботи – це такий проект Банкової, який здохне зразу тільки-но піде з Банкової дядько Петро. До них тупо не доходить, що порохоботом можна бути за переконаннями – саме тому їх тепер так шпетить від активності 25%.
Хоча не тільки про порохоботів мова. У них – все просто. Закінчити війну, подолати корупцію, підняти рівень життя… Я балдію від їхньої святої переконаності що все це зробити – як чхнути, лише дядько Петро – зараза, не робить. Ну-ну. Кришталеві палаци, розбиваючись найбільш боляче ранять своїх будівельників. Завжди так було і завжди так буде.
Перевзуватися? А навіщо? З якою метою? Аби за якийсь час опинитися в таборі лузерів, яких зненавидять водночас і їхні популістичні виборці і порохоботи? Те що так буде – очевидно. Та навіть якби я не був прихильником дядька Петра, я й тоді сильно замислився б чи потрібна мені така радість? Бог з ними, з переконаннями, банальної логіки досить. Тому хто знає що таке логіка, звісно.
Розумієте, я неодноразово писав чому я підтримую саме Петра Порошенка. Тому, що на моє глибоке переконання ефективним керівником, який дає реальний результат, бути може тільки особа з тими самими здібностями які має дядько Петро. Людина сильна. Людина смілива. Людина ділова. Людина яка ставить амбітні цілі – і їх досягає, як Томос. Людина яка дає накази і примушує їх виконувати. Українська політика дуже персоніфікована (як і бізнес, зрештою). Ідеальна модель керівництва для нас це не рада директорів – це батько-отаман. Слабий президент в Україні не матиме шансів – його розчавлять. Для мене ці твердження – очевидні.
Так у дядька Петра були проблеми з командою. Але я переконаний, його команду невдовзі називатимуть зразковою. Бо проблема кадрів буде у будь-якого президента ще дуже й дуже довго. Кадри були проблемою і для Бонапарта, і для Бісмарка, і для Лі Куан Ю. Все пізнається у порівнянні. Треба сильно напружитися аби в Україні відкрилися більше ніж 217 заводів під час війни, аби були збудовані більше ніж 184 гуртожитки для військових, і аби в Україну прийшов інвестор рівня Ryanair. Треба сильно напружитися аби зібрати команду, здатну бодай повторити зроблене дядьком Петром.
Писав і повторюся. Якби я бачив дядькові Петру альтернативу – такого самого досвідченого менеджера, з підтвердженими успіхами у керівничій діяльності, який сказав би «я робитиму те саме що й Порошенко, але краще» - я би серйозно переглянув свою підтримку дядька Петра. Але такої альтернативи – нема. Всі противники дядька Петра – популісти. А популізм я ненавиджу. Більшість бід нашої країни – через нього.
Перевзуватися? Покинути лідера, з дивовижними керівничими якостями, з реальними успіхами та активними прибічниками (ті самі 25%), аби долучитися до дилетанта, який бігає від ЗМІ і бреше, мов шовком шиє? Ви це серйозно? Вам самим не смішно?
Перевзуватися? Вибачте, я забув як це робиться.
На фото – найкраща характеристика 25%. Пробитися поближче до дядька Петра хотіли всі. Але тюльпани – не топтали.
