Мене колись "вчили" водити автівку:
- дивись, в мене машина крутіша за нього, я маю право зробити те і те. Тут підрізати, там обігнати. Нехай чекає, а я проїду.
Ні. Не маєш. У стосунках між громадянином і державою вирішальним є Закон.
Не крутіша автівка.
Не зв'язки з чиновниками.
Не кількість грошей.
Не ступінь нахабності.
Не власна уява про свою завищену значимість.
З будь-якого боку конфлікту.
Винен поліцейський, або винен "бик" за кермом - це вирішує Закон. А не коментатори події, які через призму власного ставлення до подій вважають винним того чи іншого.
Закон - це ми. Держава - це ми. Як це виконується, або не виконується - це наслідки наших дій або бездіяльності, нашого залучення до політики. Бо коли ти "внє політики " - то тоді й залишається судити по собі. "Да я...", "Да ми би...", "Він не мав права, а я мав би..."
Як працює Закон в нашій державі - це на нашій совісті. Спільній. І не можна його трактувати в ту сторону, яку хочеться, бо сам звик бикувати - чи ти поліцейський при виконанні, чи ти бик за кермом.
Так, непопулярна і старомодна думка - починати з себе. І вимагати від себе поводитись як Людина. Нести відповідальність за себе, а не перекидати її на будь-кого, ким би ти не був.
