Сьогодні, після низки самовикривальних одкровень Зеленського в інтерв’ю найбільшому олігархічному каналу, країна потребує правди і відповідей. Адже йдеться про очевидні загрози національній безпеці і традиційну брехню першої особи.
Про вагнерівців в Офісі брехали вже не раз. Цілий рік твердили, нібито не було жодної операції із затримання тридцяти трьох російських терористів, на руках яких – кров загиблих українців і збиті літаки Іл-76 та Ан-26. Та вчора Зеленський вперше за увесь цей час визнав, що досі майже рік заперечувана ним спецоперація таки готувалася, і чітко дав зрозуміти, що саме він в останній момент її згорнув.
Результат нам відомий ще з літа 2020-го. Виродки із приватної армії Вагнера уникнули відповідальності за вбивства наших воїнів і назавжди розчинилися в безмежних російських просторах.
Тепер Зеленський звинуватив наших партнерів в тому, що нібито то вони втягнули Україну в чужу спецоперацію. Поздравляю вас, господин, соврамши, – це знову брехня. А правда в тому, що санкцію на розробку, підготовку і проведення спецоперації свого часу віддав я особисто, коли ще працював Президентом. І наказав залучити до проведення української спецоперації наших західних партнерів. Путінські вбивці-вагнерівці залишили кривавий слід в багатьох країнах світу. І за ними багато хто полював, намагаючись притягнути їх до відповідальності.
Заяви, а головне дії Зеленського підривають довіру до українських спецслужб з боку розвідувальних органів наших євроатлантичних партнерів, на формування якої наша команда витратила п'ять років. «Зізнання» Зеленського лише підкреслили наскільки гострою є необхідність незалежного розслідування зриву спецоперації, особливо на тлі плутаної розповіді про те, що саме він «попередив» Лукашенка. І тут потрібна ясність. Суспільство має знати правду.
На відміну від Зеленського, я не дозволю собі кидатися голослівними звинуваченнями у державній зраді. Для цього потрібне неупереджене розслідування. І якщо в СБУ, яку Зеленський контролює на сто відсотків, немає питань до Єрмака, і, очевидно, до Зеленського, то ці питання є в українського народу.
Тому наступного тижня у Верховній Раді «Європейська Солідарність» разом з партнерами вимагатиме в предмет діяльності ТСК із розслідування можливих фактів державної зради включити зрив спецоперації із затримання головорізів-вагнерівців. І запросити на її засідання Володимира Зеленського. Я буду лише радий, якщо, відповідаючи на питання, він зможе зняти питання щодо ролі в цій історії його особисто та його оточення.
Шок викликає іще одне зізнання Зеленського. Виявляється, він свідомо зловживає публічними претензіями до наших ключових партнерів, бо, мовляв, таким чином повертає суб'єктність країні. Він глибоко помиляється, бо це дуже ризикована дорога до того, щоби залишитися сам-на-сам з агресором. А, по-друге, які аргументи мають бути у наших партнерів не зустрічатися з Путіним, якщо сам Зеленський вимагає тет-а-тет із російським диктатором?
А після того, як він зізнався, що припускає через референдум фактично позбутися окупованих районів Донбасу, що ми очікуємо від наших союзників? Звідки в американській та європейській столицях мають черпати впевненість, що Україна серйозно бореться за повернення Криму, Донеччини та Луганщини, якщо вони побачили готовність Зеленського зректися людей і територій, побудувавши «стіну». Залишити їх під російським контролем, прикрившись референдумом від відповідальності. Ця його ініціатива – ніщо інше як замах на злочин, передбачений статтею 110 Кримінального кодексу «Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України». І хай не забуває, що імунітет не вічний, і що за злочини і брехню точно доведеться відповідати.
Отже, вчорашнім інтерв’ю Зеленський нашкодив собі, і то було би його проблемою, якби вся Україна не опинилася у нього в заручниках. Некомпетентна влада дилетантів – це проблема усієї країни, і наш обов’язок – всіма силами мінімізувати ту шкоду, яку ця влада завдає Україні.
