Президенту великої країни (у всіх смислах великої) майже в центрі Європи, на долю якої випала історична місія врятувати світ від російської чуми, не дають спокою фантомні болі.
Президент на початок війни (про яку його невпинно попереджали розвідки найсильніших країн світу) мав армію, що досить таки суттєво відрізнялась від тієї, яка була в Україні станом на 2014-й рік. Коли треба було бійців перезувати із тапок в берці і збирати гроші для всього-всього, щоб хоч як захистити їх на полі бою.
Президент почав розуміти очевидні речі про нашу країну і про нас, її громадян, лише 1-2 роки тому. Дякуємо, що хоча б так. Бо до цього було про «сеньйор Голодомор» і про «Україну-порноактрису». До цього було про «російські війська стоять на українському кордоні, просто посувають його трішки вперед" і про «Томос-термос». До цього було про «ебонітові палички» на Майдані і про собачий гавкіт замість слова «автокефалія».
Президент захищає країну не один. Тоді, коли найкращі розвідки світу давали від 48 до 96 годин на захоплення країни, саме люди (військові і цивільні) зупинили наступ однієї із сильних армій світу, яка постійно воює. Не варто применшувати наших ворогів. Тому що наші бійці і бійчині гинуть не від рук бомжів і алкоголіків - вони гинуть від рук навчених і озброєних ворогів.
Президент країни розповідає про єдність і закликає пожертвувати базовими демократичними принципами (свобода медіа, наприклад) заради того, що не розхитувати країну зсередини. І ми майже погоджуємося з цим, добре розуміючи, що на зміну мантрі «все на після війни» прийде інша мантра «переможців не судять». І всі болючі для влади питання будуть списані і забуті.
Президент не проти вимірювання рейтингів під час бойових дій. Бо кому війна, а кому Нобелівська премія миру. І мрії про вибори з високим результатом для себе і знищенням навіть теоретичних опонентів – це якраз «на часі». Бо саме це дасть йому карт-бланш на ті дії, в які багато хто із нас не вірить, пояснюючи свою невіру тим, що «ми не росіяни і ми тут такого не дозволимо». А вас/нас і питати ніхто не буде.
Президент продовжує тримати біля себе людей, про яких прямим текстом сказав йому шеф британської розвідки Річард Мур ще в жовтні 2020 року як про тих, через яких відбувається витік секретної інформації державного значення. Жодної реакції і досі.
Чому я це все пишу? Тому що президент в черговий раз демонструє безвідповідальність і заточений на знищення будь – кого, хто може вплинути на його рейтинг. Від Порошенка і до Залужного.
Тому що президент все ще мріє про перемовини з катом 21 століття. Тому що так і невідомо, про що домовлявся наш верховний головнокомандувач в Омані з секретарем ради безпеки рф партушевим. Тому що напрочуд вчасно з’являються різні політтехнологічні речі, щоб змістити фокус, наприклад, з полонених на Азовсталі на продакш «продюсера» Баканова з Медведчуком в головній ролі.
Я дуже добре розумію, що робить влада зараз. Це накопичити стратегічні запаси вони не зуміли. А от розбиратися з суперниками і з тими, хто крокує не в ногу, запросто.
Тому так, я захищатиму президента моєї держави на всіх зовнішніх майданчиках. Але і президент моєї держави має розуміти, що гратися в технології дуже небезпечно. Смертельно небезпечно. Особливо зараз. Коли ми маємо уражений схід і складну ситуацію на півдні.
P. S. В одному я переконана безсумнівно: на зовнішніх майданчиках Зеленський виглядає прекрасно. Камуфльований, згорьований, неголений. Порошенко точно би так не зміг. Профіль інший.
P. P. S. Черчиль виграв війну, але програв наступні вибори. Хоча після визволення Берліна у травні 1945 року його рейтинг підтримки в британському суспільстві сягнув 83 відсотки.
