І хоча.
Замість звичайних 3 діб як це було раніше з Польщі, водій їхав через Угорщину аж 6 діб - але:
1. Він їхав, а не стояв заблокований
2. Продукція на яку всі чекають таки приїхала в Україну.
3. Він встигне ще щось завантажите на експорт і потім знову щось привезти в Україну.
Це означає.
Що його родина буде нагодована.
Що його роботодавець не збанкрутує.
Що експортер зможе вивезти вантажі і отримати валютну виручку.
Що імпортер зможе завезти вантажі і забезпечити країну необхідним.
Так само.
На цьому тижні, вперше від початку війни ми забронювали місця на кораблях які припливуть не в польський Гданськ, а в румунський Констанца.
Це означає.
Що протягом грудня авіа вантажі будуть їхати в обхід Польських аеропортів.
Що всі фури з Польщі ми вже зараз направляємо на кордони інших країн.
Що з січня взагалі вся морська і авіа логістика буде побудована в обхід Польщі - через Румунію.
Ми маленька компанія
В місяць привозимо всього лише 10 фур і контейнерів з-за кордону - але я точно не буду давати полякам заробляти на мені гроші.
Тепер.
Польські водії фур в бажанні заробити більше залишили без доходу польських робітників морських портів, ліцензійних складів, митних органів, магазинів, стоянок, АЗС і і багато інших польських бізнесів які заробляли на фразі «Польша - це зручний і швидкий транспортних хаб».
Якщо це зроблю один я - вони це звичайно не відчують.
Але якщо завтра цим шляхом підуть тисячі інших українських підприємців - то це і буде симетрична відповідь на блокування наших водіїв і наших вантажів.
Це не поза.
Це не бажання хайпанути.
Це не агресія в бік наших сусідів.
Я вважав і вважаю.
Не можна шантажувати цілу країну і її громадян користуючись тим що вона знаходиться в скрутному становищі.
Бо можна і отримати симетричну відповідь - яка тебе не влаштує ні морально, ні фінансово, ні політично.