З давніх-давен у правоохоронці йшли люди, які «вміють думати, як злочинець» і, само собою, діяти відповідно. Останнім часом їхні лави поповнюються молоддю, про яку народ склав пісеньку:
«Працювати я не вмію, а красти боюся, тож поїду до Києва, у міліцію наймуся».
У результаті жодна кримінальна справа у незалежній Україні ніколи не розслідувалась без порушень кримінально-процесуального Кодексу.
Всі вони супроводжуються грабежами під час обшуків, побоями в процесі дізнання, зґвалтуваннями та тортурами свідків, а також шантажем слідчих та хабарами прокурорам, незаконними проникненнями, підтасовуваннями, фальсифікаціями та навіть вбивствами.
Від поліцейсько-прокурорського свавілля не відстають і суди. У своїх вироках вони або тупо копіюють «Обвинувальні висновки» прокуратури (з тими ж орфографічними помилками), або беруть чималу винагороду за «різку» із заявленого прокурором терміну.
Важлива деталь.
Формально самостійні відомства Правоохоронної Системи України (МВС, прокуратура, ДБР, СБУ, суди та пенітенціарна служба) давним-давно злилися у єдиний правоохоронний конгломерат.
• З одного відомства до іншого відбуваються службові переміщення правоохоронців.
• Циркулює офіційна інформація та поширюються неофіційні відомості щодо порушників і їх злочинів...
Взаємна проінформованність про злочини кожного перетворює неформальні відносини правоохоронців на засіб боротьби у Великого Корита з грошима, пільгами, зірками на погонах, посадами тощо.
А далі все просто. Взаємний шантаж, взаємні погрози та різного роду відкупні перетворили Правоохоронну Систему України на закриту організацію мафіозного типу, всі члени якої («перевертні» в погонах та мантіях) пов'язані один з одним круговою порукою, - кар'єрною, фінансовою, соціальною і навіть кровавою, яка плодить нові порушення та нові злочини.
Така організація:
• Сама визначає порушників закону, потерпілих та свідків.
• Сама притягує когось до відповідальності, затримує та обшукує.
• Сама проводить дізнання та слідство.
• Сама судить та карає.
• Сама визначає свої помилки.
• І саме сама наказуєі показує.
• Ну, і заохочує, - а як інакше?
Погодьтеся, за таким насиченим життям боротьба за правопорядок відходить на задній план, стаючи чимось нудним і не потрібним.
▪︎
1. Правоохоронці України дедалі частіше ставлять знак рівності між «органами правопорядку цивілізованої держави» та «караючими органами СРСР епохи Сталіна – Єжова».
2. Правоохоронна Система реально виходить з під контролю політичних інституцій України, які і так зламані Зеленським, ну як обіцяв.
Чинній владі такий контроль просто не потрібен.
3. «Внутрішня безпека» відомств Системи давно використовується для міжусобної боротьби, а громадянські активісти досить просто піддаються нейтралізації.
Використовувати для контролю іноземних правоохоронців (представників української діаспори нормальних держав) не дозволить ВР України, але не від надмірного патріотизму, а з причин:
а) далекого розрахунку на швидку участь в «угоді з органами»,
б) залучення багатьох наших депутатів до вищезгаданої схеми кругової поруки.
Чи довго триватиме це неподобство?
У різних Книгах Біблії кілька разів повторюється той самий вірш:
«Прокляті будуть діти батьків, котрі жили без Бога, до третього чи четвертого роду». Оскільки тривалість «роду» (покоління) за різними методиками вважається від 25 до 40 років, а вираз «без Бога» означає «в умовах авторитаризму», очевидно, що навіть приблизна дата наведення порядку в Правоохоронній Системі України губиться в далекому майбутньому.
Олександр Коросташ
▪︎
І сьогодні це свавілля в правоохоронній системі під абсолютним захистом Зеленського.
Уявляєте, як вона буде його захищати і цю шобло-владу? Втім, як робить це і зараз.
Ост так і виглядає зламана система державного управління і контролю в правоохоронних органах...
▪︎
Картина:
«Здирання шкіри з продажного судді».
Ця картина нідерландського живописця Герарда Давида, написана у 1498 році для зали міської ратуші Брюгге, в якій проводились судові засідання.
Картина заснована на переказі Геродота про страту царем Персії Камбісом судді Сісамна, який брав хабарі.
