Онука Володимира ІІ Мономаха Євпраксія-Добродея 1122 року стала дружиною спадкоємця візантійського престолу Олексія Комніна й одразу серед «освічених» греків набула (на повному сер`йозі) слави чаклунки. А все чому?
Тому, що вона була професійним медиком. Причому не просто медиком, а медиком-науковцем. Вона займалася дослідженнями в царині фармакології й спілкувалася з найіменитішими лікарями того часу.
У знаменитій бібліотеці Медичів зберігся її трактат під назвою «Алімма», що в перекладі значить «Мазі», написані Євпраксією - зауважте, нерідною для неї грецькою мовою.
Це перший достеменно відомий у світі медичний трактат, написаний жінкою.
А ще був Кирик Новгородець - видатний філософ і математик Середньовіччя, постать якого співставна з постатями Ейнштейна і Ньютона.
А Володимир Мономах знав чотири мови. А його батько Всеволод - п’ять. Його донька Янка заснувала 1098 року школу для дівчат - одну з небагатьох у тогочасному світі. У Європі - так точно, бо тоді там дівчат мордували в монастирських «школах».
Київ у ХІ ст. був удесятеро більший за Париж і у 50 разів за Лондон. А на місці Берліна ліс віковічний стояв. А на місці Москви - болото булькало.
Євангеліє (40-і роки XI ст.), написане в майстернях Києва, Анна Ярославна привезла до Франції. Тепер воно називається «Рейнське». До речі, вона вміла читати й писати, на відміну від свого чоловіка короля Франції Генріха.
Великокнязівська бібліотека нараховувала колосальну як на ті часи кількість книг та сувоїв - понад тисячу.
І це лише те, про що збереглося в анналах.
Така ось «дикість» наших пращурів, про яких фашисти від історії вигадують різні небилиці включно з паскудною Норманською теорією.
У тогочасній Європі благородні лицарі навчалися на коні скакати, складати примітивні любовні віршики, плавати, полювати із соколом та рубатися на мечах. А от уміння читати, писати та рахувати серед «семи лицарських чеснот» не значилися.
А ще середня тривалість життя на Русі була вищою аніж у Європі. Бо хворіли рідше. Чому? Бо існувала аптечна справа та профілактика здоров’я. А ще на відміну від кам’яних лицарських замків, у яких дули крижані протяги (а ви гадали, звідки взялася мода на гобелени, якими завішували стіни?), русини рубали собі хороми з дерева. Там узимку було тепло, а влітку прохолодно. А ви гадали, що дерев’яна архітектура то ознака відсталості?
І да - в шахи на Русі простолюдини грали на 100 років раніше, ніж це увійшло в моду (і то як азартна гра, що засуджувалася Церквою) серед «цивілізованого» європейського лицарства.
І не були наші пращури дикими язичниками - отой ганебний міф про те, як Русь хрестилася чи не останньою у Європі - міф і є. Брудний пасквіль на минуле України-Руси. Не було ніякого «Володимирового хрещення» 988 року.
А як було насправді? Чому Москва замовила в "істориків за викликом" цей міф? Яка їй від цього користь? Чому професори забувають сказати, що Русь торгувала на ринках Багдада, Дамаска, Царгорода, Венеції унікальними мечами, які перевершували дамаські клинки й дорогоцінними кольчугами; льняним полотном і скляним посудом; ювелірними виробами і ткацьким обладнанням? Чому професори пам`ятають лиш мед та віск диких бджіл, шкурки диких білок та не менш диких рабів?
Про іншу, сліпучо іншу історію наших пращурів, аніж та, як її подають професійні історики - у книзі, автором якої маю честь бути
«ВОЛОДИМИР. ХРЕЩЕННЯ БРЕХНЕЮ».
Гарантую - буде цікаво. Буде над чим подумати й з чим посперечатися - теж. Я, «науковий хуліган» - титулом цим пишаюсь - запрошую до дискусії. Особливо про війни, що їх вели Рюриковичі.
Цю та інші книги автора (автограф гарантовано) ви можете замовити, перейшовши за посиланням: http://pavlopraviy.blogspot.com/2019/03/blog-post_16.html
Електронні версії книг за символічну платню тут: http://pavlopraviy.blogspot.com/2018/10/blog-post.html
Там само ви можете замовити іншу книгу вашого покірного, яка доповнить зазначену вище:
«ЯРОСЛАВ. ОСТАННІЙ КАГАН РУСИ»
