Сталася тут у мене нещодавно дискусія з одним френдом. На вічну тему суперечки між “білими пальто” і порохоботами. Про те, що “Порошенко не має шансів”, бо “у нього антирейтинг” і тому “треба шукати нове обличчя”. І прозвучала фраза: “Хтось хоче перевіреного мудака, інші хочуть спробувати нових подивитись, дійсно”.
Особисто я вважаю оці пошуки “нових облич” проявом типового українського інфантилізму. Вже 30 років українці займаються тим, що шукають чергові “нові обличчя” тобто чарівника, який прийде і за них в їхній країні вирішить всі їхні проблеми. Завершується це щоразу одним і тим самим – за пару місяців після обрання, ті самі українці голосно ревуть: “Нас знову обдурили!”. І наша пісня гарна-нова... Чи треба це повторювати знову? “А перевірений мудак – кращій?” – питають нас у відповідь.
Давайте розберемося.
Для початку – аксиома. Будь-яке нове обличчя, влада руками підконтрольних медіа змішає з лайном ще гірше ніж Порошенка. Вони звинувачують у «корупції і співпраці з Медведчуком» Порошенка, який реально реформував Україну ефективніше ніж будь-хто до нього. Вони зараз перетворюють на «баригу» Кличка, який виграв вибори з відривом. Нове обличчя вони просто зітруть.
Але це не єдине лихо. Нові обличчя самі собою це кіт у мішку.
Секрет Полішинеля, президент нічим не керує сам. Президента робить команда. Яку команду може мати “нове обличчя”, яке раніше не займалося політикою, не мало своєї партії і не працювало в органах державної влади, ми бачимо прямо зараз. Єрмак, Смірнов, Татаров, Арахамія, Третьякова... Це не випадок, це закономірність. Але про це далі.
Реальність така. ЖОДЕН голова держави не зможе протягом року (навіть) замінити 100% чиновників, поліцейських і офіцерів ЗСУ. Банально тому, що йому ніким буде їх міняти. Україна не має відповідної кількості людей, готових чесно працювати на з/п копа або чиновника. Більше того, нова людина на посаді часто-густо почне красти і брати сама. Погляньте на борця за «злиденних і обкрадених» Геруса – і позбавтеся ілюзій.
Кадрове питання – камінь спотикання будь-якого політика. Йому доводиться водночас домовлятися з частиною старих еліт і поступово (!) крок за кроком (!!) міняти їх на нових людей. Як робив це президент Порошенко. Якість «нових людей» визначається командою, яку політик має ще ДО обрання. На Заході такі команди формують в структурах політичних партій, а кандидат у президенти мусить пройти довгу школу – партійну, на дрібних адмінпосадах, на посаді губернатора, міністра, парламентаря... Як актор Рональд Рейган, перш ніж він став президентом.
На людину з таким бекграундом обов’язково існують тони компромату, в т ч – корупційного. Безгрішні тільки янголи, але янголи не ходять по землі. Правда така, що на Заході всі політики – «перевірені мудаки». Інших там просто не обирають. Там знають, що голосувати за нове обличчя – це надто дороге задоволення.
Кадри які нині привів Зеленський – не випадковість. Він не міг привести нікого іншого. Зеленський – маріонетка олігархів. Поява навколо нього людей Коломойського (Кирило Тимошенко, Герус, друзі Портнова Татаров і Смірнов) та Ахмєтова (прем’єр Шмигаль) було запрограмовано. Поява депутатів «набраних по інтернету» - так само. Вони просто не мають інших кадрів і не можуть мати. «Слуга народу» ніколи не перебувала в опозиції.
Але кажу чесно, нинішні нові обличчя – не найгірше що може бути. Ще гіршими будуть ідеалісти, які справді кинуться «ламати систему» і будувати «ми наш, ми новий світ». Порівняно з більшовизмом 1918 року, курортом здаватимуться навіть «лихі 90-і». На наше щастя, такі "нові обличчя" успішно знищують свої проекти власноруч. На відміну від «перевірених мудаків».
