Поки є нагода поговорити спокійно, я хочу висловити свою позицію щодо подій в країні і мого ставлення до чинної влади. Бо розумієте, з одного боку влада закликає нас до злагоди і єднання перед загрозою агресії. З іншого боку, влада якось не поспішає єднатися з генералами Марченко і Павловським, натомість дивовижно єднається з одіозними Устенко, Бужанським і подібними. Як я планую з цим жити?
Я ніколи не приховував свого неприйняття цієї влади. Від самого початку я писав і казав, що до влади дорвалися політичні дилетанти, яким вдалося обдурити власний народ, граючи на популістських гаслах, патерналізмі й інфантильності людей та на тезах запущених особами на кшталт Найєма і Лещенко багато років тому (президент не з системи). Я не раз писав, як слуги народу обростали майном не за статками (Єрмак, Кирило Тимошенко), та поводилися із зухвалістю паничів (Трухін, Камельчук, Богуцька). Як своїми діями вони гробили обороноздатність країни. Все це було, і цього не забути після одної лише промови Зеленського. Але.
Існує об’єктивна реальність. Україна – демократична країна. Нинішня влада, подобається вона нам чи ні, обрана на всенародних демократичних виборах більшістю виборців. Ця влада – легітимна в очах громадян і світу. Саме ці люди нами зараз керують, і саме їхні накази нам доведеться виконувати.
Звісно, їх треба контролювати. У мене для всіх хороші новини, контролером нинішньої влади працює команда Петра Порошенка з його союзниками. Вони контролюватимуть владу якісно, вже вчора ми бачили як 147 «Слуг народу» проголосували за розгляд законопроекту Петра Порошенка про збільшення фінансування армії. Очевидно, правильність ідей Порошенка визнають вже навіть у президентській фракції.
Контроль не означає що ми почуємо багато гучних скандалів. Навпаки. Вся робота буде зосереджена в кабінетах. Бо так завжди, одне з двох. Або ви хочете результату – або скандалу. Разом не об’єднується.
Країна у небезпеці – це головне що зараз мусить нас турбувати. Україну треба захищати. Україну ніхто не захистить замість нас. Я чудово знаю настрої тої частини наших громадян які щиро переконані, за воювати за нас проти Росії мусять американці, британці та інші солдати НАТО. Так от, так – не буває і не буде. Якщо Україна не потрібна українцям – вона не потрібна нікому. Якщо українці не захистять Україну самі, то мабуть правий Путін що права на існування ми як держава не маємо. Але це не так, і ми це доведемо.
Це наш обов’язок, захищати свою країну і ми його будемо виконувати. Треба буде – будемо сильно мотивувати тих хто не бажає. Вже повірте.
Для мене не існує питання, захищати свою країну чи не захищати. Те що влада мені не подобається і я ставлюся до неї критично, не привід відмовлятися захищати свою Батьківщину. Ба-більше, кожну потвору, яка приповзатиме до мене в коменти з заявами «За кого воювати?», «Хай син Зеленського воює!» та з іншими закликами уникати мобілізації або не платити податки, в бан я відправлятиму безжально і без жодних дискусій. Незалежно від всіх попередніх стосунків. Це – не обговорюється.
Проте. Все це означає, що я мовчатиму, якщо бачитиму якісь кричущі порушення або прояви злочинної недбалості з боку «Слуг народу». Взялися обороняти Україну – починайте з власних лав. Поки президент єднається з Бужанськими і Гетманцевими, а не з генералами Марченко і Павловським, єднання для мене не означає сліпого обожнювання. «Слуги народу» багато смерділи ротами про «свинарчуків» (і нічогісінько не довели) – нехай займуться приборканням власних Трухіних, Юрченків, Герусів, Кізьміних і подібних.
І ще, все це не означає, що я візьму і забуду те як «Слуги народу» провалювали оборонне замовлення. Як вони поруйнували стосунки з МВФ. Як розвели Велике Крадівництво. Тощо й тощо. Прийде час – вони за все відповідатимуть. Але буде все це потім. Коли мине загроза.
«Слуги народу» мають дивовижний шанс заробити собі на громадську вибачливість. В їхніх інтересах не змарнувати цей шанс. Прямо зараз.
