Я зараз не про те, що ви одразу подумали. Я про побутову ворожнечу, про те, що буває між сусідами, колегами та знайомими. Просто приклад. Реальна історія.
Два сусіда все життя сварилися за шматок землі у декілька квадратних метрів у спільному дворі приватного сектору. Судилися, ламали паркани один одному, лили помийки, закопували яйця, підкидали дохлих тварин, ну всіляку іншу дурню творили. Миру ніякого не було, лише ненависть.
Десь з півроку тому один з сусідів добровольцем пішов у ЗСУ і перед самою відправкою зайшов до сусіда та сказав:
- Слухай, ти мене прости, якщо можеш, за всі гадості, що я тобі робив.
На що отримав приблизно таку відповідь:
- Ти людина підла, я тебе все життя знаю, ти брехун та лицемір, тому ніколи я тобі простити не зможу.
А тепер той, що пішов на фронт, лежить у комі, з важким пораненням і не відомо чи одужає.
Той сусід, що залишився, приходив, плакав, просив перед Господом пробачення, і казав, що і свою землю готов сусідові віддати, не лише спірну, аби той одужав.
Прощайте один одного, поки не пізно.
Прощення - це риса сильних.
Дякую Господу та ЗСУ за новий день!