Цю статтю щодо можливого розпаду росії я написав майже 5 років тому.
Які висновки можу зробити сьогодні?
1. Той давнішній пост Дугіна раптом відкрив очі: росіяни тоді Україну страшенно боялися, бояться її й зараз. І, думаю, набагато більше - впевненої в своїй правоті, ідейно чужої, згодної на війну на виснаження, озброєної передовою західною зброєю, невблаганної. Тому й пішли на нас усією ордою, тому й прагнуть крові. Через страх.
2.Російський істеблішмент (про народ нема чого говорити) остаточно поставив жирну крапку на мрії про "демократичну імперію", взявшись розбудовувати класичну тиранію. Злякавшись, що умовні навальні, яшини, кара-мурзи привнесуть в росію європейські цінності, влаштували путінські кати небачений з часів сталіна терор проти інакомислення. Ілюзіями про можливість демократичної росії живе лише невеличка купка лібералів у еміграції.
3.З початком повномасштабної війни прискорився процес руйнування ідеї якоїсь особливої "російської цивілізації. Бо цивілізації, зазвичай, існують не завдяки зброї і військовій експансії, а приваблюючи навколишні народи своїми духовними, культурними й моральними цінностями. Кого може привабити сьогодні сучасна росія з її культом мародерства і кінця світу?
4."Ген імперскості" про який пише один з фігурантів моєї публікації, виявився не таким уже всеосяжним і домінантним, раз для утоимання народів імперії у покорі доводиться в масових масштабах застосовувати примус, тюрми й убивства внутрішніх опонентів.
5. Перетворення росії на колапсуючу систему, "чорну діру', з якої не може вирватися жоден промінчик світла - це єдине, що може утримати імперію від розпаду. На жаль, у такому стніі вона може існувати досить довго, якщо не надірветься на війні з нами.
