Стрічку забито оповіданням про те, як у Тернополі сусіди скаржилися, що один з будинків живився електрикою від лінії, яка йде на пекарню й тому його не відключали від електропостачання.
На вимогу небайдужих громадян, електрики, витративши час та ресурси, таки перемкнули будинок на іншу лінію, аби його мешканцям було так само погано, як іншим. І когось цей випадок, а також подібний у Львові шокував. А я вам розповім одну історію.
Саме в Тернополі та Львові наприкінці ХІХ ст. знаменитий і вельми шанований не лише українцями, але й поляками з поміркованими поглядами Іван Франко тричі брав участь у виборах до австрійського парламенту і програвав.
Щоразу Франкові до перемоги не вистачало кілька десятків голосів: то 30, то 50, а на останніх виборах забракло лише 10 голосів. Справ в тім, що селяни, на яких Франко робив ставку, масово продавали свої голоси. Навіть не за гроші, а за ковбасу та горілку.
Один польський селянин підрахував, що у 1895 році селяни-хруні (так називалися ті, хто продавав своїх голоси, бо "хрунь" – це свиня), на виборах з’їли 70 км ковбаси.
Вони усі дуже любили й поважали Івана Франка. Вони пишалися ним. Коли він приїздив до їхнього села - збігалися потиснути йому руку й потім цим неймовірно пишалися. Але ж... ковбаса...
Дружина Івана Франка Ольга переконувала покинути ті балотування, адже успіху вони не мають. На що видатний український діяч відповідав: "Ніяка праця не пропадає даремно! Це ж була праця з народом. Це цвіт, який дасть плоди…”
Але після третього випадку, геть розчарувавшись, спроби свої покинув.
До чого тут перемикання живлення будинку по провулку Цегельний у Тернополі? А ви подумайте...
P.S.
"Історія нічому не вчить, вона лише карає за незнання уроків"(с)
Але лупаймо сю скалу.
Тримаємо стрій, працюємо, воюємо, допомагаємо ЗСУ та волонтерам і вивчаємо історію. Обов'язково. Не ту, що нам її писали століттями на замовлення Кремля товариші з Агітпропу, а справжню.