В ОРДЛО системні проблеми у всій системі. Ось такий каламбур. Але що є, то є, як-то кажуть, з пісні слів не викинеш. Що саме головне, про ці проблеми, про те, що вони будуть й їх не уникнути, ми попереджали критичну більшість мешканців Донбасу ще у 2014-му.
Ми казали, що не треба ламати систему державності, бо це опорна стіна, на якій усе тримається.
Ми казали, що влада охлосу вже була (Жовтнева революція) й ні до чого гарного вона не привела, а вважати гарним життя в срср, яке було сповнене голодом, біднотою, хворобами, страхом, болем та приниженнями.
Ми казали, що влада какістократів, це найстрашніше, що може статися з суспільством й приведе його до загибелі.
Ми казали, що «назад в ссср», це деградація, а навіть печерна людина бажала еволюціонувати, а не ставати найпростішим у світі живих.
Ми багато чого казали. Але лише викликали роздратування й бажання нас вбити.
Знаєте, як росіяни та проросійські називали у 2014 нас, українців? Свідоміти!
Промовляли це слово з огидою, спльовуючи через зуби. «Свідоміти» від слова «свідомий», тобто розумний, але росіяни вважають розум чимось огидним, немов це рудимент й його не має бути у людини, тому їх аж вивертало. Вони намагалися пояснити, що «свідоміти» від слова «содомія», але це ще більше смішило тих, хто знав українську.
Я неодноразово зупиняла проросійських мешканців Донбасу, коли мене намагалися «образити» словом «свідомітка». Я з гордістю казала – так, я свідома, тобто розумна, тобто маю критичне мислення, розум та вмію їм користуватися.
Нав’язана путіним думка, що Донбас російськомовний й там ніхто не знав українську, обдурила та приспала лише самого путіна. Тому дуже швидко мешканці Донбасу зрозуміли, що «образа» «свідомий» для українців, насправді, комплімент, а росіяни, які нав’язали їм дурню, просто пошили їх в дурні. Десь за півроку це слово просто зникло зі словарного запасу новоявлених «новоросів», скажу більше, того, хто його використовував почали висміювати.
Звісно усвідомлення цього невеличкого нюансу не зупинило тих, хто повірив росії, але щось таки зрушило у мізках «новоросів».
Але, така вже доля охлократів, що в обіймах з какістократами воно продовжують пиляти гілку на якій сидять, або ж руйнувати опорну стіну, на який тримається їх дах.
Саме це робить путін на росії, саме це робіть росія по усьому світу.
Я часто пишу про те, що ОРДЛО, чи то «новоросія», як її називали спочатку війни, це експеримент, де росія відточує психологічний вплив на суспільство. Що ж, суспільство Луганської та Донецької областей в його критичній більшості таки повелося на цю гру й 11 років допомагає росії знищувати усе, що колись було цивілізацією.
Знаєте, я якось сказала у спорі з ордлинцями, що прийде час й вони будуть заздрити тим, хто загинув миттєво, бо те, в що росія перетворить їх життя та їх міста, це буде пекло на землі, де живі будуть заздрити мертвим. Так воно й сталося. «Назад в ссср» виявилося назад у печерний вік, середньовіччя без ліків, без роботи, без майбутнього.
В ОРДЛО вмирають навіть ті міста, де «у нас цветут розы и побелены бордюры». Цю фразу зрозуміють мешканці Донбасу, бо саме нею запевняють ті, хто залишився, тих, хто виїхав, що життя в ОРДЛО, просто Рай.
Але цей Рай, насправді Пекло. Люди, які зникають, кладовища з траншеями безіменних могил, закриті підприємства, знищена екологія, вода, яка вбиває, хвороби, гнилість… В ОРДЛО не залишилось нічого, щоб не вбивало, від шахт до їжі, від дітей до людей. Навіть лікарні стали вбивцями.
Медицина ОРДЛО, це не просто справжнє жахіття, це реальна машина для знищення, як мешканців ОРДЛО так й самих окупантів, бо в лікарнях ОРДЛО російські військові втрачають кінцівки та гинуть від гангрен, інфекцій, хвороб.
Коли в 2014-м році критична більшість мешканців ОРДЛО мріяла про «город-сад», який буде схожий на… ні, не на москву, що саме смішно. Мешканці ОРДЛО, які мріяли «назад в ссср» та «пожить по-русски», хотіли, щоб їх край був схожий на Швейцарію.
То нав’язана росією назва окупованих територій «новороссия» не прижилося, бо як би йому не малювали тисячолітню «історію», люди чомусь не хотіли жити в ілюзорному симулякрі, й сміялися з «істориків» та «вчених», які розповідали про тисячоліття «новоросских» глибинних пластів.
Мрії «пожить по-русски», весь час повертали новоросів мріями не в москву, а за кордон, бо дуже хотілося «маленьку вугільну швейцарію». Воно може б й вийшло, але ми ж пам’ятаємо, що у Всесвіту гарне почуття гумору, як й у пані Кліо, яка дбайливо пестить сторінки історії, тому будівничі «вугільної швейцарії», люмпен та охлос, побудувати в ОРДЛО гетто, маленьке гетто, де охлократи та какістократи, відбудовують те, що вміють.
Тому дуже швидко усі міста ОРДЛО, в яких бойові дії були не значні, лише на початку окупації у квітні-серпні 2014 року, стали схожі на чумний барак, а візитівкою ОРДЛО стали сміття, воші, таргани, сифіліс, туберкульоз, гепатит.
Й ось мрійники «пожить по русски» та «пожить в ссср», які будували московську швейцарію чи швейцарську московію, почали ховати очі та запевняти один одного- «всегда так жили и ничего страшного».
Але ще можна було б себе дурити на початку історії, але не на при кінці.
Про те, що в ОРДЛО неможливо отримати медичні послуги, якісні – це взагалі фантастика, вже хоч якісь, знає кожен мешканець цієї країни мрій.
А тепер з’явилася ще одна ордлинська «родзинка». В лікарнях людей не тільки клопи кусають чи воші заїдають, чи медсестри ліки вкрадуть, а вколють воду чи вітамінку, чи лікар діагноз не вгадає, чи перев’язку зроблять та інфекцію занесуть, а й можуть переліти кров зі СНІДом, ВІЧ, туберкульозом та гепатитами. Оце оінклюзів по-ордлинськи. Оце здійснилася мрія й це справжнє «пожить по-русски» та «назад в ссср», бо в ссср це було нормою, коли при епідеміях тої ж «вітрянки» чи «жовтухи», які називали безпечними, бо ж «усі хворіють й нічого», ураження та поширення хвороби відбувалося саме у лікарні та через медичних працівників.
Переливання крові в ОРДЛО це небезпечна та вже смертельна процедура. Уражену кров переливають не тільки мирному населенню, а й воякам, як колаборантам так й окупантам.
Ні, це не диверсія й не робота партизанів, це нищівна робота охлосу, який завжди віддає кермо у руки какістократів, людей найгірших з найгірших. Людей без знань, освіти (або фальшивою освітою), без моралі, совісті, яким байдуже ваше життя, єдине про що вони думають, це збагачення та влада.
Поруч з Донбасом завжди було «чорне дзеркало» – росія, куди мешканці колись й мого рідного краю, могли б дивитися й жахатися, від того, як живуть росіяни, які не мають гідного життя, гідного рівня медицини чи обслуговування. Але чомусь цей приклад не брався до уваги. Люди дивилися на росію надівши рожеві окуляри, тому бачили не реальність, а симулякри чи свої особисті мрії, як воно має бути.
Тепер поруч з нами вже 11 років ОРДЛО, окупована росією наша з вами територія, яка вмирає. Тепер це наше з вами «чорне дзеркало», в яке варто дивитися, щоб ніколи, чуєте, ніколи, не допустити такого на поки ще мирних територіях України.
Ніколи, чуєте, ніколи, не допускайте відбудови охлократії та приходу до влади какістократів, бо це смерть не тільки ваша, а й країни. Й у сучасному світі, охлос чи какістократ, не завжди бідний, голий, босий, безробітний, умовний «пролетаріат», ні. У сучасному світі охлосом чи какістократом може бути й успішний бізнесмен, володар заводів, фабрик, літаків, ракет, супутників чи кораблів. Таке життя!
То пам’ятайте, що ми, українці, свідомі, тобто – розумні. А це дорого коштує!
