Не слідуйте першому поривові душі. Бо він, як правило, благородний
Таке сказав колись Талейран. А ця хитра бестія добре знався на людській психології.
Перефразуємо: коли ви бачите просипане зерно на польській митниці — вас роздирає від благородного гніву. Не спішіть.
Усі інформаційні площадки вчора і сьогодні розкидають тему пікетування польськими фермерами не тільки українських фур. А і залізничних ешелонів із зерном. І тонами розсипаного збіжжя.
Тут треба розібратися.
Бо здається мені — тут одні сасєдушкі знову хочуть спровокувати щось на кшалт “волинської різанини”.
1) Те, що тема ненависті роздмухується спеціально — очевидно. Бо хтось знає: розсипане зерно полосне українців по серцях. Наша генетична пам’ять про Голодомор нікуди не ділася. І таке ранить. Бо хліб — один із символів України. Висипати хліб — це як топтати прапор. Як бити матір.
Але хто вам сказав, що хліб висипали польські фермери? Селянин навряд би це зробив. Це могло бути спланованим. Спанувати дію і реакцію на дію.
Якась польська тітушка за сто євро утнула дурню (або навіть використали втемну якогось сільського дурника) — і полилася наша ненависть.
Пам’ятайте завжди: росія завжди провокує. Щоб десь не сталося у світі — ми мусимо приміряти на сасєдушек — а чи не кремлівська це розробка?
Як з тим же ХАМАСом.
2) А чому поляки такі незадоволені? Ось два роки тому жертвували нам усе, допомагали. Моя сім’я їхала до Європи і дві ночі ночували в Польщі. Жодної копійки з них не взяли. Тільки щира повага. Тільки співчуття.
То що ж вони по вашому — показилися?
І перед тим, як клясти польських селян — чи не можна їх спитати: чим вони так незадоволені?
А от я спитав. І один польський вуйко, у якого 20 гектарів усьої фазенди, каже:
- мені сіятися за місяць. А я ще минулого врожаю не продав. Бо мені українська мафія ціну збила. Демпінгують. Як мені сім’ю годувати?
Ось. А у Польщі близько 1,5 мільйонів фермерських господарств. Більше 3 млн. Задіяних. А якщо порахувати членів сімей? Пов’язаних з ними?
Уявляєте, який електоральний кусок? І не всі університети закінчували. Тим більше, що і диплом про вищу освіту не тотожний справці “цей з дипломом — значить не дурак” .
Польські фермери ковтнули озвірину, бо розоряються. Бо ціни впали. І всі кажуть, що із-за українського зерна.
3) Бо працює схема. З України в Польщу заїзджає фура. Документи на митниці показують: фура їде транзитом. Бо (згідно документів) фура в Гданську загружається в сухогруз і сухогруз йде десь у Єгипет.
А насправді — ніт. Зерно продається десь на найближчу мельницю в Польщі. По ціні в 1,5 рази меншу за ринкову. Бо наші бариги скупили зерно у наших фермерів задешево.
А в Гданськ їде папка з документами. Щоб відмітитись на виїздній митниці.
4) Виходить так: український барига заробив. Польський барига заробив. Польський корумпований митник, який відмітив бумаги без реального вантажу — заробив.
А український фермер — залишився при своїх. А польський — в мінусах.
5) А тепер іще. Укрзалізниця перевозить законтрактований товар. Це вже не святий український хліб. Це просто товар, що належить іншим. Цей товар в опломбованому вагоні (як лєнін).
І усі претензії мають бути до польської влади. А куди ви дивитесь, що у вас тут схеми мафіозні діють? Корупція — не суто українське поняття?
6) Але давайте поставимо ще одне питання.
А хто з української сторони мутить тему? Безіменні агрохолдинги?
Чи їх тут кришують з одного цікавого офісу одного небритого президента?
Бо судячи з інформаційного контенту — українська влада виглядає святою. В методі: “нє вінаватая я. Он сам прішол...”
А раз так, то у мене сміливе припущення: хтось в темі і в долі. І з кожної тони зерна, вирощеногї дбайливими руками простих трударів — трошки відкатів перепадає в брудні руки ділків від політики.
