Ці слова російського чиновника стали реакцією на заяву обраної президентки Молдови Маї Санду, яка виступила за виведення російських військ і боєприпасів з окупованого молдавського регіону і перетворення військової миротворчої місії на цивільну.
До речі,ніякої особливої сенсації у словах Санду немає. За виведення російських військ з Придністров'я протягом останніх десятиліть послідовно виступають майже всі п резиденти і прем'єр-міністри Молдови - за винятком, зрозуміло, представників проросійських сил. При цьому Санду навіть не говорила про негайне повернення Придністров'я під контроль Кишинева, вона лише висловилася за перетворення миротворчої місії на цивільну під егідою ОБСЄ.
І вже ця обережна заява призвела до російських погроз, до попередження про «серйозну дестабілізацію». Очевидно, що Кремль не збирається сприяти вирішенню придністровського конфлікту, що для Путіна головне – це сааме збереження «статус-кво», тобто російської військової присутності у іншій країні. І не потрібно тут стверджувати, що це все через те, що обрали «не ту» Санду, а ось обрали б Додона ... Проросійський політик був президентом Молдови протягом останніх чотирьох років і мало не жив у Кремлі. При цьому ніяких зрушень у вирішенні придністровського питання не відбулося. Хоча - і це потрібно розуміти – приєднання Придністров'я гарантувало б Додону перемогу на наступних президентських виборах, а проросійським силам – впевнений успіх на парламентських. І що? І нічого. Росія окупованих земель добром не віддає. Нікому. Ні союзникам, ні противникам.
І це – відповідь тим в Україні, хто досі серйозно розраховує на якісь домовленості з Путіним, на те, що він погодиться на якихось миротворців ОБСЄ або ООН. Не погодиться. Максимум - на якийсь час перестане стріляти. І не дуженадовго. І відповідь тим, хто думає, що якщо президентом України оберуть Медведчука або Бойка - відразу ж віддадуть Донбас і Крим. Не віддадуть. Максимум – примусять Медведчука їхати до Донецька або Сімферополя і цілуватися з Пушиліним або Аксьоновим на День Росії, як змушували Додона відвідувати у це «світле свято» Придністров'я й цілуватися там із Красносєльським.
Питання про окупацію молдавських або українських територій вирішиться тільки з послабленням і крахом російського режиму - і не кожен наш сучасник до цього доживе. А до цього і у Києві, і у Кишиневі слід бути готовими якщо не до нової ескалації, так вже принаймні до «збереження статус-кво».
