І, як на мене, найважливішими були не заяви про жорстокість Путіна чи крах ілюзій про його "виправлення". Головним було те, що світові політики нарешті почали вголос говорити про засилля кремлівської агентури та "корисних ідіотів" Росії у країнах розвинутої демократії та загрозу того, що цей інфільтрований у здорові суспільства елемент має цілком пристойні шанси потрапити до владних кабінетів.
Так, колишня членкиня палати представників, республіканка Ліз Чейні, коментуючи реакцію Дональда Трампа на смерть Навального, заявила про існування "путінського крила" у його партії: "Ми повинні серйозно поставитися до того, до якої міри у вас зараз є путінське крило в Республіканській партії. Я вважаю, що проблема цього виборчого циклу полягає в тому, щоб путінське крило Республіканської партії не захопило Західне крило Білого дому".
Й справді, Трамп, розумуючи над убивством Навального, жодного разу не згадав Путіна. Навпаки, він чомусь заговорив про... Америку. "Повільне, неухильне прогресування, в якому шахрайські, радикальні ліві політики, прокурори та судді ведуть нас по шляху до знищення", - сказав він, вимішуючи злість на політичних опонентів та вітчизняну Феміду, яка його не дуже толерує, бо має за що.
Натомість Джо Байден був категоричним: "Те, що сталося з Навальним, є ще одним доказом жорстокості Путіна. Нікого не можна обдурити". Та й взагалі вчора обізвав Путіна "схибленим сучим сином".
Ну, і що? Он
спікер держдуми РФ сказав без усіляких обмовок: "В Америці вони хотіли б, щоб у них президентом був Путін. Але у них немає! Він у нас! А в них Байден. Бачите, покарання їм".
Ліз Чейні, до слова, доньку Діка Чейні, колишнього віцепрезидента США в адміністрації Джорджа Буша, можна вважати чи не першою жертвою радикальних прихильників Трампа, що сповідують ідеологію MAGA. Саме за їхніми наполяганнями її позбавили не тільки представництва у Палаті представників, а й лідерства у Конференції республіканців. Погодьтеся, сам факт нейтралізації знакової республіканки вже свідчить про впливи та вагу "трампістів" у таборі "слонів".
Та попри очевидні порахунки з кривдниками, Ліз Чейні має всі підстави говорити про "путінське крило" в Республіканській партії. І навіть те, що лежить, так би мовити, на поверхні, підтверджує сумний висновок американки.
Гляньмо, з яким завзяттям трампісти в Конгресі чинять супротив двопартійному законопроєкту про допомогу Україні, як поводиться при цьому його очільник Майк Джонсон. І ця лінія "політики", - що Трампа, що Джонсона, — є, на думку Ліз Чейні, прелюдією того, що вона називає ймовірною відплатою політичним опонентам: "Коли ви думаєте про Трампа, який, наприклад, обіцяє відплату, то те, що Путін зробив з Навальним, — виглядає відплатою в країні, де лідер не підпорядковується верховенству права", - стверджує вона.
А наразі маємо те, що маємо. Путінське крило республіканців, мріючи про Західне крило Білого дому (нагадаю, там розташовано офіс президента США), вже суттєво пособило московському тирану, зокрема, у війні проти України. Затримка американської допомоги, — на думку експертів Інституту вивчення війни, — посилила наступальні операції російської армії принаймні на трьох напрямках.
Пропутінська, антинатівська риторика Трампа стала
несподіваним каменем, кинутим у тихе плесо європейської політики, і від нього вже пішли кола. Та я особливо не покладався б на обіцянки лідерів Старої Європи (про "нову" - країни
Балтії, Польщу, — мова окрема) про те, що вони негайно візьмуться за зміцнення своїх оборонних спроможностей. А заява глави європейської дипломатії Жозепа Борреля в кулуарах
Мюнхенської безпекової конференції взагалі залишає неприємний посмак своєю двозначністю. Боррель сказав, що, за умови яловості політиків західних демократій, "ситуація
буде вирішеною за три місяці на полі бою". Боррель або щось знає, або просто вже розчарувався у своїх намаганнях переконати союзників у потребі продовжити спротив Росії. Не
думаю, що на загартованого дипломата особливо вплинули алкогольні маразми заступника секретаря російського радбезу Дмитра Медвєдєва про ядерні удари по європейських
столицях, якщо Московія зменшиться до кордонів 1991 року…
Боррель чудово орієнтується у політичній мапі ЄС, і зауважує на ній чимало прихильників Трампа, не менш фанатичних, аніж MAGA.
Гріш ціна найвойовничішим промовам, коли слова, проголошені у них, розбиваються об стіну реальності. Ще раз згадавши Ліз Чейні, зауважу, що її батько колись породив цікаву сентенцію: "Якби гарні промови, апеляції до розуму чи благання про співчуття мали силу зворушити їх, — терористи давно б зникли".
А вони не зникають, навпаки щораз зухваліше кидають виклик демократіям. І тому, не дай Боже, коли у листопаді Західне крило Білого дому окупує путінське крило Республіканської партії, не забудьмо Аарона Соркіна, сценариста однойменного серіалу. "Просто, як одного разу сказав великий американський злочинець Віллі Саттон на запитання, чому він грабує банки: "Саме там є гроші", - заявив автор кіношного "Західного крила". Додам — крім грошей, і влада, і впливи, і сила. І головне, — ключ до доль усього світу.
