Лао-Цзи якось сказав: Найкращих керівників люди не помічають. Коли зміни трапляються, люди кажуть: ми зробили це самі.
Сьогодні виповнюється 7 років з початку втілення реформи місцевого самоврядування.
Саме 28 грудня 2014 року – у розпал війни – з прийняттям змін до бюджетного та податкового кодексів та бюджету на 2015 рік – почалася ця реформа.
Її впроваджувало багато людей: на рівні Верховної ради, ключових міністерств.
І, головне, громадських організацій та міжнародних донорів.
Локомотивом змін були Західні партнери. Програми «U-LEAD з Європою» та DOBRE, які Просто штовхали зміни.
Локомотивом були й українські інститути громадянського суспільства. Ті десятки і сотні людей, які тягли реформу на своїх плечах. Ті хто впливав на тих, хто приймає рішення.
І реформа пішла. Попри наше ментальне: «Ми за радянську владу – але у сусідньому селі». Через спротив місцевих еліт – де дуже багато було місцевих князьків.
Але пішло. Бюджетна децентралізація принесла місцевим бюджетом гроші.
Реальні гроші.
Мери великих міст мають скинутися на пам’ятник Арсенію Яценюку і тодішньому Кабміну. Адже грошей стало більше навіть не в рази – а на порядок.
Для середнього обласного центру – з 20-30 мільйонів – до 700-800 мільйонів у бюджети розвитку.
Потім поспіла і адміністративна частина реформи. Де поламали бажання кожного сільського голови на 100 дворів бути місцевим панком.
Взагалі – я би сказав – це була найуспішніша реформа за Незалежної України.
До речі: якщо не знають батьків реформи – то не знають і тих, хто її знищує.
Бо зараз фактично проходить зворотній процес: з 2019 року грошей у бюджетах розвитку громад все менше і менше. Хоча усі товари і послуги дорожчі і дорожчі.
Фактично ми зараз спостерігаємо централізацію видатків. Місцеві бюджети стають як і колись - касами з видачі зарплат бюджетникам.
Особливо скоротилися капітальні видатки.
Цей процес називається – Велике будівництво.
Замість того, щоб віддати гроші в регіони і слідкувати, щоб там «мєлочь по карманам не тирили» (та і зовсім не мєлочь) – Зе!влада – придумала Велике будівництво.
Щоб піпл плакав і рукоплескав Найвеличнішому.
Так давайте хоч знати тих, хто зараз не може довершити вдало почату реформу і грає в зворотньому відліку.
Це:
- Президент України Володимир Зеленський
- Керівник Офісу президента Андрій Єрмак
- Міністри Кабінету міністрів України
- Уся депутатська Зе!рать (Слуги народу).
Сором на їх голову і презирство розумних людей. Бо вони зважають лише на людей, якими можна зманіпулювати.