Зниження бажання воювати
За повідомленням ГУР МО, від початку уже цього року на росії партизани провели принаймні шість успішних знищень блоків сигналізації, централізації та блокування на залізниці у різних регіонах держави-агресора.
Це призводить до порушень у графіках руху військових ешелонів.
У 2022 році було зафіксовано близько 40 таких випадків, а також випадки знищення залізничних трансформаторів та локомотивів.
Збільшення таких випадків неможливо без співпраці місцевого неселення - тож наведені дані мали би бути свідченням посилення антивоєнних, або й антирежимних настроїв у суспільстві.
Втім, керівництво країни-агресора поспішає демонструвати протилежне. Повідомляється, наприклад, що вдови загиблих «мобіків», навпаки, вимагають від путіна оголосити мобілізацію. Зрештою, вона і так іде - і буде розширюватись, бо окупанти несуть важкі втрати.
І тут знов постає питання про те, який рівень втрат буде сприйнятий російським суспільством і істеблішментом як неприйнятний - що саме собою не спричинить бунту чи перевороту, але разом з іншими факторами збільшить імовірність таких сценаріїв.
З одного боку, бачимо незмінно високі прказники підтримки війни в російському суспільстві (тим більше, що думаюча меншість вважає за краще тікати). Для більшості росіян війна проти України виправдана - вони щиро вважають нас «аднім народом», який має бути «звільнений» і повернутий у спільне стійло, наче й за будь-яку ціну.
Але ціна все ж має значення. Чим вище у опитаних шанс самим потрапити на війну - тим нижча підтримка війни.
Експерти вказують, що скупчення «мобіків», які роблять їх зручною мішенню для ЗСУ - це не прорахунки, зрада чи тупість, а необхідність для збереження керованості підрозділів. Бо їхати на «сафарі»- це одне, а опинитись під вогнем лише, щоб щось «паказать украм», дещо інше.
Навіть високі чини раз у раз мають напажатися на небезпеку, аби втримувати керованість.
Поки що ворог відповідає на ці загрози лінійно - більше «мобіків», більше техніки, більше пропаганди.
Досвід попередніх поразок росії показує, що протиотрутою цьому є власне поразки, і розуміння зависокої ціни - як на фронті, так і в тилу.
Тому найближчі місяці будуть дуже важкими: психологіний баланс росіян починає хитатися, і їхнє керівництво відчайдушно намагатиметься його втримати. Але коли він таки не втримається - держава-агресор зазнає катастрофи. І сконає на дні. Над цим самовіддано працюють ЗСУ - і це найважливіший фронт. А ми всі маємо допомагати.
1. Німеччина змогла всього за рік позбутися залежності від російських енергоресурсів.
На початку 2022 року Німеччина купувала у росії 55% необхідного їй природного газу, 50% кам'яного вугілля та 35% сирої нафти.
На початок 2023 року всі ці поставки зійшли на нуль.
2. Євросоюз прийняв програму зі скорочення споживання газу на 15% у серпні і вже до жовтня скоротив постачання з рф на 2/3.
3. Ціна на газ у Європі впала нижче $750 за 1 тисячу кубометрів вперше з 18 лютого — Лондонська біржа ICE.
4. «Газпром» визнав, що 2022 року скоротив видобуток на 20%, а продав до Європи на 45,5% газу менше, ніж роком раніше.
5. Китай опинився на порозі масштабної економічної кризи і не може замістити рфвтрату європейського ринку.
Глава «Газпрому» звітуючи про зростання газових поставок до Китаю, не назвав жодної цифри.
«Газпрому» тепер залишається тільки спалювати газ і зігрівати небо, чим він і займався з липня на кордоні з Фінляндією.
