"Рекет під час війни" - Віктор Бобиренко

Як це відбувається. Добрі люди з уряду (за підказкою ОП) націоналізували облгази. Передали все в управління Нафтогазу.

Може і справді давно пора. Роками це все йшло в кишені Фірташа.

Ви ж розумієте? Облгази це вузли обліку газу на вході до замовника газу. Наприклад підприємства.

Ну і з досвіду роботи моїх знайомих на метанових заправках – там завжди є «усушка-утруска».

Схоже на совєцькі овочебази.

Тому на метановій заправці для своїх, які розраховуються кешем – газ на 20% дешевший. Мені особисто це розповів знайомий маршрутчик. Кешем - і без чека. Десь газ береться?

Так зручно заправляти маршрутки. А «усушені» кубометри не йдуть в загальний баланс. З якого платяться акциз і ПДВ. Дуже зручно.

Не зловлений і гроші обналічені.

Тобто: завжди на газу сидіти було норм. Гроші кешем, а хто на верху – в куражах. Можна Інтер утримувати, можна Фірташу у Відні до смерті сидіти.

Одна проблема: державі мало перепадає. Але їх це не обходило.

І ось все націоналізували.

І понаїхали в області дуже ввічливі і серйозні хлопчики. І почали ходити-бігати по підприємствах.

Бо треба, тіпа – поповнювати закрома воюючої батьківщни.

І під цей патріотичний порив здорові хлопці (яким би снаряди на фронті підносити, але оминув їх військкомат) вчиняють таке.

Придумують постанову КМУ, і ще нормативи НКРЄ. В цих нормативках прописують, що підприємства мають цього річ платити за газ як в минулому році.

По 1/12й щомісяця.

Тобто, невелике підприємство малого бізнесу сплатило облгазу за поставлений газ минулого року наприклад 1 мільйон 200 тисяч гривень. По сто тисяч щомісяця в середньому.

А тут тепер війна. З кінця лютого і по сьогодні підприємство стоїть. Люди у відпустках.

Але понаєхавшиє хлопчики (потенційні артилеристи) приходять на підприємство і вимагають:

- здай по 100 тисяч щомісяця, бо родінавапаснасті.

- Так ми ж стоїмо? Та у нас склади повні, продукція наша не потрібна у війну. Ось почнемо відбудовуватсь, тоді запрацюємо.

- Нє *бьот. Команда згори – трясти всіх.

- Хлопці, а давайте розсудимо так. От за європейським принципом. Ми ж воюємо за Європейські цінності?

- Ясєнкрасєн

- Ви надаєте послугу з постачання газу?

- Так

- Так ось – послуга не надана. Як ми будемо платити за ненадану послугу?

- Нє *бьот. Команда – трясти всіх. Закриємо фірмі рахунки.

- Ну ось уявіть. Ви вчора з’їздили на таксі. Заплатил таксисту 200 гривень. А сьогодні пішли на роботу пішки. І таксист біжить за вами і вимагає 200 гривень Бо вчора ви ж їхали. А сьогодні він ніфіга не заробив. Хто цей таксист?

- Таксист мудак. А ти плати, а то рахунки закриємо.

Завіса.

Воно, канєшно, щоб хлопці заробили щось, поки зависло з Великим будівництвом може і треба. Але є думка, що під час війни добивати малй і середній бізнес – не то пальто.

В одному човні. Он навіть рекомендують владу не критикувати.

А мудаків у владі можна?

Бо Ахметівськй бізнес не добивають. Там щадящий режим і ніхто за ненадану послугу не платить. А у ІгорьВалєріча Коломойського взагалі все добре. Я спеціально дізнавався. Там всьо в плюсах, бо плюси правильно все вєщають.

Тільки здається, що з таким раскладом у нас і бізнес доб’ють і союзників знову виведуть із себе.

Це ж із-за таких ось хлопчиків і є у Європи сумніви – брати нас до себе чи ні?

Комусь війна – комусь мати рідна.

Хтось помирає за те, щоб хтось поправляв свої дєлішкі.

Зате головне – не критикувати владу.

А то путін нападе?