Через ворожі атаки на газову інфраструктуру Україні буде значно важче підготуватися до наступного опалювального сезону.
Діяти потрібно вже зараз, щоб запастися достатнім обсягом газу без потреби різкого підвищення тарифів. Ми маємо реалістичну пропозицію
За попередніми підрахунками, дефіцит природного газу в енергетичному балансі України в 2025 р. становитиме орієнтовно 4–5 млрд куб. м.
Приблизно такий обсяг імпорту прогнозує Оператор ГТС.
При цьому, зважаючи на очікувану вартість ресурсу на європейських хабах, треба готуватися до ціни в $500–600 за 1000 куб. м в осінньо-зимовий період.
І, на відміну від віртуального реверсу газу до 2022 р., це будуть фізичні поставки зі Словаччини та Угорщини газу, який фактично купуватимуть на німецьких та нідерландських хабах.
Або це може бути, умовно кажучи, "цільовий" скраплений природний газ (СПГ), який ще необхідно придбати напряму в іноземних постачальників, зокрема Катару чи США.
Технологічно 2025 р. буде значно важчим за 2024-й.
В нас у пасиві — зупинка транзиту газу (внаслідок чого треба готуватися до фізичного реверсу українською ГТС із підземних газосховищ на заході країни до великих споживачів на сході, півдні та в центрі).
Також маємо складну ситуацію з видобутком природного газу через ворожі удари (повністю оцінити ці ризики наразі досить складно, принаймні у публічній площині).
Хоча тут варто зауважити, що торік було введено в експлуатацію рекордну кількість нових свердловин і видобуток природного газу збільшився з 18,7 млрд куб. м до 19,12 млрд куб. м (річне зростання на 0,4 млрд куб. м, або на 2,2%).
В активі у нас — працюючі підземні газові сховища.
А в підсумку є потреба імпортувати природний газ в 2025 р. обсягом 4–5 млрд куб. м.
Отже, що ж можна зробити у цій ситуації?
Не дуже вдала комерція: підготовка до зими в стилі "Нафтогазу"
Спершу проаналізуємо, чи потрібно йти за сценарієм, який розігрує Нафтогаз.
За даними Держстату, у 2024 р. постачання природного газу споживачам зросло на 5%.
Це відбулося за рахунок колосального використання внутрішніх резервів (імпорт торік впав у сім разів), що зберігаються у підземних сховищах газу (ПСГ).
І цей процес у 2025 р. лише посилився: станом на 1 березня 2025-го там лишилося 1,5 млрд кубометрів так званого активного газу (на початок лютого було 3,35 млрд кубометрів).
Рівень заповненості сховищ, можна сказати, "впав у прірву" з 11,2% до 4,89%.
Що ж робив "Нафтогаз" торік, чи готувався він до вказаних вище ризиків?
Займався умовним демпінгом для захоплення ринку приватних споживачів.
Під час опалювального сезону ми спостерігали сезонне подорожчання природного газу на європейських хабах із $300 до $600 за 1000 куб. м — цей процес, як завжди, збігся з потребою закупівлі Україною імпортного ресурсу в обсязі мінімум мільярд "кубів" для завершення опалювального сезону.
В подальшому цей показник, як ми зазначили, може зрости до 4–5 млрд м куб. м.
Отже, з року в рік повторюється та сама ситуація (з рідкісними перервами): замість закупівель газу влітку, відбувається покриття дефіциту взимку за рахунок імпорту.
При цьому в Україні є одні з найбільших підземних газових сховищ природного газу з активним обсягом зберігання понад 30 млрд куб. м.
А скільки зараз зберігається?
Як вказано вище — трохи більш як 6 млрд куб. м, з яких 4,7 млрд куб. м — так званий буферний газ.
Що заважало "Нафтогазу" влітку 2024-го закачати до сховищ 1 млрд кубів імпортного газу за ціною $300 за 1000 кубометрів замість закачування взимку 2025-го — за ціною $550? Тобто заощадити країні $250 млн?
Отже, модель "закачуйте влітку — спалюйте взимку" могла б заощадити Україні сотні мільйонів доларів станом на зараз і ще мільярди доларів — у найближчій перспективі.
Чи настане момент, коли втручання держави в ринкові механізми стане раціональним?
