Зараз досить часто чую, що західна демократія програє авторитарним режимам Сходу.
Насправді це не демократія програє авторитаризму. Це ринкова економіка програє дирижизму. І я зараз не намагаюсь наізжати на ринкову економіку, а лише спробую пояснити чому так відбувається.
Ринкова економіка тримається на трьох китах: свобода підприємництва, особистий інтерес підприємця (прибуток, слава, влада) та конкуренція.
Тобто, в ринковій економіці підприємець сам вирішує яким бізнесом він буде займатись. Заради чого він буде ним займатись. А далі ринок вирішить чи життєздатний в нього продукт та бізнес-підходи до його впровадження в порівнянні з іншими аналогами чи замінниками.
І ці базові принципи залишаються незмінними відколи існує підприємницька діяльність і до сьогодні. Однак, еволюція та ускладнення ринкової економіки внесла певні корективи в ці принципи.
Ну умовно. Підприємець самостійно вирішує, але на його рішення впливають певні чинники. І для того щоб не теоретизувати, давайте покажу на реальному прикладі.
Бізнес з добування та виробництва рідкоземельних металів є непривабливим з комерційної точки зору. Саме тому західний приватний бізнес не інвестував в цей напрям останні десятиріччя. А Китай інвестував, бо цей збитковий бізнес субсидувався державними програмами розвитку.
І таким чином, Китай отримав контроль над світовим ринком рідкоземельних металів. Потім обмежив експорт. І так змушував іноземних інвесторів відкривати в них підприємства.
Тобто, базові принципи ринкової економіки не змінились. Але встановивши контроль над стратегічною сировиною, Китай змусив іноземний бізнес танцювати під їх дудку.
Так само китайці «змусили» Ілона Маска та інших автовиробників відкрити заводи в своїй країні, паралельно навчаючи тих автовиробництву. Тому що встановили високі імпортні мита на авто. Хочеш вільний доступ на ринок? Відкривай завод і вчи нас.
І тому почала виникати ситуація, що західні компанії, які переслідують власні комерційні інтереси, допомагають країнам, які є потенційними ворогами їх власних країн.
Просто тому що в риноковій економіці переважають приватні інтереси комерційних компаній. А в авторитарних режимах, в яких лідери по суті володіють країною - інтереси лідера співпадають з інтересами держави. Виключно у випадку, якщо лідер зацікавлений в розвитку, а не в пограбунку.
І демократія зможе конкурувати з авторитаризмом тільки тоді, коли перестане віддавати ініціативу приватному сектору. А буде направляти ресурси в необхідні для неї напрями. Зараз в країнах Заходу це починають розуміти
