Коли владі немає що запропонувати народу з соціального забезпечення та гарантій, вона починає боротьбу.
Звісно, можна було б запропонувати створити більше робочих місць, зменшити податковий тиск, але, так склалося за останні часи, що популізм крокує світом, як колись комунізм. Тому суспільство навіть заможних країн вибирає тих, хто обіцяє «пабагатому» вже на наступний день після інаугурації. Але «пабагатому», якось клопітно, якщо для загалу, а не для себе, тому для покращення свого рейтингу частіше за все влада популістів вибирає боротьбу.
Охлос, себто народ, теж завжди вибирає швидке «пабагатому», не особливо аналізуючи фінансово-соціальні фактори.
А потім, коли замість «пабагатому» приходить хаос та біди, люди не пов’язують ці зміни зі своїм вибором.
Будь який популізм та боротьба завжди призводять до проблем всередині країни. Бо тоді людям треба або зовнішній ворог (саме таким ворогом є ми для росіян), або внутрішній. Бо ворогом влада виправдовує усе. Немає грошей – ворог винний. Або зовнішній – умовні «бандери», або внутрішній. Тут є вибір, кого призначити ворогом. Це може бути опозиція, «іноагенти», «чорні», «білі», та будь які, які не вписуються у сприйняття критичної більшості суспільства.
От дивуюсь, якщо в нас це пострадянське, не усвідомлювати свою відповідальність за свій вибір, не відповідати за свій вибір, не нести особисту відповідальність, то звідкіля це усе у громадян США та інших країн.
Люди досі не розуміють, що обирають вони не конкретного політика, а вектор, дорогу, якою він їх поведе. Люди не обирають партію чи депутатів, а ідеологію, якою дотримуватимуться депутати.
Люди досі не зрозуміли основних принципів існування світу:
Демократи мало обіцяють. Це суть демократії. Роби вибір, спираючись на свої знання та досвід, роби вибір, дивлячись на дії, а не слова. Вибір – основа демократії. Навіщо до нього примішувати рекламу, маніпуляції, НЛП, інформаційно-психологічний терор, обіцянки? Свобода у всьому, повага до права вибору, повага до особистої думки.
Популісти обіцяють багато, дуже багато, оскільки їхня мета – захоплення влади за всяку ціну. Захоплення влади заради самолюбування. Як правило – це нарцисизм, помножений на непрофесіоналізм та бажання особистого збагачення.
За популізмом та його обіцянками всім, всього й більше, ніколи немає фундаменту правди. Є маніпулятивні продумані ходи, в народі звані «без лоха і життя погане». Будь-який популіст знає, що він не виконає обіцянки і знає, що обіцяне йде в розріз не тільки з логікою, основами права та економіки, проте він красується, як павич – дивіться, це я, месія.
Люди справи рідко говорять про те, що вони робитимуть. Вони роблять.
Нероби ж, навпаки, годинами розповідатимуть про те, що вони можливо робитимуть і як від цього всім буде добре, щоправда, не обмовляючи методи, шляхи, схеми, закони, правила та терміни.
Вибираючи правителя (влада), натовп вибирає собі подібного, адже він транслює їм їхні мрії, бажання та гарантує їхнє виконання. Вона акумулює своє «его» і вибирає того, хто ідеально вписується в їхнє бачення світу.
Тому дуже легко знаючи чим живе критична більшість можна створювати будь які симулякри, будь якого ворога, будь яку реальність.
Маючи ворога, внутрішнього чи загального, суспільство легко переключається від злиднів та проблем на «классовую борьбу». Бо усі розуміють, знищать ворога й настане омріяне «пабагатому». У кожній країні свої мрії, свої «пабагатому», але керувати цими країнами, на жаль, дуже легко.
От росіяни не бачать занепаду своєї країни, не бачать того, що вони деградують, опинилися за межами цивілізації, бо в них є ворог, навіть декілька, навіть дуже багато – усі.
Росіяни точно знають ще з дитячого віку, золоте правило росіян: росія, це країна, яка з усіх боків оточена ворогами, з якими вони ведуть безперервні бої.
Немає світла, води, їжі, грошей, роботи, доріг, падають будинки та літаки, зупиняються підприємства, гинуть люди, але це усе ніщо, у порівнянні з тим, що росіяни ось-ось здолають усіх ворогів, помруть за це, усі до одного, а потім заживуть «пабагатому».
От наразі на росії окрім зовнішнього ворога, бо його вже не вистачає, щоб виправдати усе, що накоїв на росії їх «великий стратег» створили нового внутрішнього ворога – мігрантів. Які по небезпеці перевищили навіть ще одного внутрішнього ворога росіян – іноагентів.
Шовінізм, це одна зі скреп росії. Тому підтримувати вогонь ненависті до «не таких русских» на росії легко.
Це для пропаганди «все нам братья», а у реальності росіяни ненавидять усі народи, які є складовою російської федерації чи територіальними сусідами чи просто сусідами по землі.
На росії мігрантів звинувачують у всіх бідах. Деякі росіяни вже заплуталися, хто найстрашніший ворог, українці чи мігранти-таджики, чи геї з гей-Європи, чи американці, чи німці, але впевнено ненавидять усіх.
На разі на росії розгорнулася кампанія проти мігрантів. От навіть не знаю яка масштабніша з цих «війн» з зовнішнім «ворогом», російська чи трамповська. Але це їх право. Най буде.
Як далеко зайдуть гравці, не знаю. Концтабори? Розстріл на кордоні? Розлучення з родинами? Скільки життів буде зламано, знищено?
На росії, правда, мігранти можуть отримати громадянство. Це великий бізнес серед чиновників, «золота жила». Але є нюанс. Ті з мігрантів, хто заплатив та отримав громадянство росії, отримують й білет на війну.
Здебільшого на росії трудові мігранти виконують «брудну» роботу, працюють у комунальній сфері, на виробництві, на свинарниках та пташниках, на доставці та вантажних роботах. За таку зарплатню та на такій роботі великі імперці не хочуть працювати.
Як на мене ці люди, мігранти, отримають шанс працевлаштуватися на більш гідних умовах, тримає їх на росії страх й не розуміння того, що росія – це гнійник.
Трудова міграція поняття інтернаціональне та міжнародне. Як що людина прагне працювати у країні, куди вона приїхала, чом би не надати їй такий шанс. Але це тема для іншої розмови. Я поки спостерігаю, як на росії розгортається цікава ситуація, бо ж більшість мігрантів, це мусульмани, а це вже інша вагова категорія. Бо міжнаціональні та міжконфесійні війні всередині будь якої країни завжди приводили не тільки до занепаду, а й до зміни влади.
