Зеленський сьогодні заявив (цитата):
"Мирний договір із Росією може складатися із двох різних документів. Один із них має стосуватися гарантій безпеки для України, інший – безпосередньо її відносин із Російською Федерацією.
Москва хотіла б мати один договір, у якому є вирішення всіх питань. Однак усі не зовсім бачать себе за одним столом із РФ. Для них гарантії безпеки для України – це одне питання, а домовленості з РФ – це інше питання".
Відмовлятися від курсу до НАТО задля того, щоб примирится з Росією – це, на мою думку, не найкращий шлях. Це щоб не критикувати Зеленського, бо нізя.
Придумувати щось нове і вкидати усім у голови через єдиний інформаційний канал – це показати усім, що путін свого досяг і демілітаризував Україну.
Це можливість для путіна показати себе переможцем.
Але залишимо це за дужками і на потім.
А ось щодо миру – є питання.
Будь який мирний договір передбачає:
1-й розділ – де будуть визначені терміни та загальні положення.
А ось 2-й розділ мусить починатися з погодження кордонів. І тут жодна сторона не стане поступатися. Принаймні, поки живий путін. Бо питання: "чий Крим?" - буде без відповіді.
Ми, звичайно, сподіваємося на краще, але давайте відштовхуватися від того, що він ще певний час не здохне.
Тож мир поки неможливий апріорі. Ніхто не визнає позицію іншої сторони.
Знову ж, у суспільстві багато різних груп, які по різному бачать мир. І якщо мир буде не у їх баченні – вони його не визнають.
З електоральними наслідками для Зеленського.
Розглянемо основні групи (у% - мій особистий прогноз):
1) Беззастережна капітуляція росії. Поділ росії на десяток незалежних держав. Кубань – це Україна.
Це десь до 10% українців.
2) Те ж, але достатньо станцювати на руїнах кремля, демілітаризація росії і суд над клікою, а далі відгородится від них і хай живуть як знають. Усі наші землі – наші. 100 років репарацій.
Таких зараз мабуть відсотків 35% у державі;
3) Достатньо повернути собі усі території станом на 2013 рік (Крим і Донбас). А далі відгородитсь від росії і відбудовувати мирне життя. Репарації через міжнародні суди.
Це десь навскидку – 25%
4) Достатньо повернутись на лінію розмежування станом на 23 лютого і скласти мир (перемир’я), бо мир важливіший за території.
Відбудовуємося за рахунок арештованих коштів росії у світі і плану Маршала.
Таких близько 15%. Ось тут зараз і Зеленський.
5) Замирится на тій лінії, яка зараз є. Хто де стоїть – там і нова межа (тобто Херсон і Маріуполь залишаються ворогу).
Таких зараз мало, десь близько 10%
6) Ну і невелика категорія громадян не визначиться. Скажімо так 5%.
Цифри дуже прблизні. І будуть коливатися в залежності від розвитку подій на фронті.
Бажано б провести детальну соціологію з цього питання.
Або хоча б опитування у ТГ Роман Шрайк .
Але. Чим довшою буде війна, чим більше буде жертв, тим більше ростиме група людей, які згодяться на статус-кво ( 4 пункт) за рахунок пункту 2.
Але ж ми розуміємо. Поки живий путін – росіянці стрибатимуть за 5-й варіант.
І тільки ЗСУ можуть довести, що ворог неправий.
І у будь-якому разі, 4-й варіант не задовольнить більшість українців.
Хоч і не критичну більшість. Але Єрмак же ж уже думає про наступні вибори. А тут таке.
А ви як вважаєте?
