Можете, звісно, сумніватися, але це правда. Розповідав чувак, який був при цьому присутній. Завуч школи тоді з посади злетіла, а диркторка ледь партквитка на стіл не поклала. А було це так.
В СРСР до визначних "комуністичних" дат завжди проводили якісь заходи: лінійки, уроки мужності, зустрічі з ветеранами, конкурси декламаторів, театралізовані постановки, конкурси строю й пісні та інша подібна мура.
Отож, вирішили якось перед 7 листопада (хто забув або не знав - головне свято в СРСР, дата "великої жовтневої соціалістичної революції") провести зустріч з ветераном, який брав участь у тій "революції". Запросили, посадили у почесному кутку на сцені за стіл з червоною скатертиною. Спочатку то вірші декламуваи, то післні співали, а потім головне - спогади ветеранські.
А діду було вже так добряче під 90 рочків - часу зщ 1917 пройшло чимало. У діда стареча деменція. Але пам`ять гарна, особливо на яскраві події далекого минулого. А тут ще й питання піонери задають - кому яке написали на бомажці.
Один питає:
- Діду, а вас буржуї гнобили?
- Ох, ще і як гнобили.
- А чи ви страйкували?
- Аякже, звісно.
- А через що?
- Ну, от, наприклад, зарплату на заводі нам видавали великими купюрами, а чарка горілки у шинку коштувала 5 копійок. Зайдеш після получки, а шинкарка решти не має. Тож ми страйкували, аби частину зарплати давали дріб`язком.
Завчука, відчуваючи, що діда понесло не в ту степ, почала швиденько заговорювати його, наполягаючи на тому, яке важке життя було у пролетарів і що навіть кровно зароблені гроші платили так, щоб людям було незручно.
- А, так, так, - хитає головою ветеран, який усе глибше погрузав у глибини пам`яті, - важке, дуже важке життя. А знаєте, що було найтяжче, дітки? Вибрати в магазині окіст. Зайдеш, а вони висять, такі: копчені, в`ялені, свинячі, яловичі, баранячі, а там онде ковбаси які хочеш, а в кутку діжка з чорною ікрою по рублю вісімдесят за кіло...
І слину так зглитнів гучно - на увесь зал чутно.
тут хтось з піонерів не витримав й вигукнув:
- Так а нащо ви революцію робили?!
- Що? Га?! - стрепенувся дід. - Так цеє, усі пішли і я пішов...
Кажуть, увесь педколектив після цього "заходу" в учительській горілкою відпоювався. А наступного ранку директрису, завучку і старшу піонервожату викликали... куди слід...
Ну і аби ви, друзі, мали уявлення. Середня зарплата у фабрично-заводських робітників та молодших чинів у 1913 році - 24 рублі.
А от деякі ціни: картопля - 5 копійок/кг; батон білого здобного хліба (300 гр) - 7 коп; житнього (400 гр) - 4 коп; свинячий ошийок - 30 коп./кг; свіжий сом - 20 коп./кг; рубаха вихідна - 3 рублі; чоботи ялові - 5 рублів; гармонь - 7 рублів 50 коп.
На фото: керівництво (замазано радянською цензурою) та робітники паровозобудівного заводу Геартмана (Луганськ), того самого, на якому працював майбутнеій видатний революціонер Клим Ворошилов. Зверніть увагу на зовнішність, одяг та взуття "гноблених пролетарів".
