Від тих, хто колись поїхав з України, чомусь очікують любові. До України. Ми тягнемо до себе американських акторок українського походження, яким та Україна давно байдужа. Ми очікуємо від американських політиків українського походження любові до України, коли вони давно зробили собі кар'єру в іншій країні. Вони обрали собі нову країну. Розуміння поняття "Батьківщина" мають одиниці.
Ось я багато чула від тих, хто поїхав (хоч на росію, хоч у Європу, не плутати з біженцями від війни з постраждалих регіонів з 24.02.22) - "а що нам дала Україна"? Що дала Україна Вікторії Спартц, наприклад? Я не знаю, чи вона так думає, чи не так взагалі. Я припускаю причину, чому людина не вважає інтереси батьківщини достатньо вагомими, щоб голосувати проти виділення нам військової допомоги. Бо людина обрала собі іншу країну. Чи її батьки обрали, а у неї не було бажання повернутися. А ми чекаємо любові. Там питання, що якщо вона проти допомоги українцям, то чи справді вона розуміється на тому, як програш України відіб'ється на лідерстві Америки? Якщо Росія нас знищить - Америка точно не втратить лідерство?
Любов або є, або її ось так не викличеш, коли люди, можливо (я не звинувачую, я припускаю) мислять категоріями "а що вона мені дала?" Бо якщо не дала, то нащо вона мені потрібна? Я поїду. Або я вивезу дітей. Або я не хочу повертатися.
Причини того, чому Україна комусь щось не дала, можна шукати в усій нашій історії. Бо та, хто на прив'язі, на ланцюжку була прив'язана Росією, виривалася як могла, гинула в чужих війнах, була розстріляна, депортована, заморена голодом тощо - має якісь причини через все це. Ось це. Історичне. З наслідками. Світ не захищається від Франції. Світ не страждає від Італії. Світ не гине від ракет Польщі. Світ має чіткого агресора - Росію. І ми несемо найбільше навантаження.
Все своє існування.
Прекрасна, добра, неймовірна Україна.
Тому, по-перше, любити Україну по-справжньому можуть ті, хто любить її і в біді, і в болі, і в її викликах, і в її стражданнях, і в її війні. А не просто по факту колись народження.
По-друге, я теж дуже розчарована, коли хтось каже, що він розчарований Україною. Державою. Що хтось йому паспорт вчасно не видав закордоном, і він повертатися не хоче, бо розчарований.
Мої ви розчаровані. Нам би ваші проблеми.
Сьогодні у нас в області пряме влучання в приватний будинок. А в Києві евакуюють хворих дітей, бо росіяни анонсували ракетні удари. А Часів Яр фосфором поливають. І коли любиш, не питаєш , а що вона тобі дала. Тебе несе до неї на крилах з еміграції, з іншого континенту, бо їй боляче. Їй погано. І ти її любиш, чорт забирай.
Любов не з'являється по факту народження.
Ні, не з'являється.
Тут інші процеси. У когось свідомі, у когось неусвідомлені...
