Світ не визнає "референдум". Статус невизнаного Криму вимотає Росію. Це відчує на собі кожен росіянин. І цеперша - політична - причина, через яку Крим повернеться в Україну.
Про це пише в своєму блозі Олександр Лієв, експерт, екс-міністр курортів і туризму Криму.
Друга - геополітична. Тему чорноморського простору не можна розглядати без врахування інтересів Туреччини, Румунії та Болгарії. Поки ситуативно Путіну вдалося нейтралізувати ці країни, але інтереси їх глобальні. У перспективі дискомфорт, наприклад, Туреччини від анексії Криму, підкріплений підтримкою Кримськотатарського Народу може зіграти значиму роль. Темпи зростання економіки Туреччини та її політичне становлення в світі змусять з нею рахуватися.
Третя - логістична. Перспективні морські порти перетворилися на каботажні, залізничне сполучення припинене, авіа - тільки в напрямку Росії. Все це ще не повною мірою відчули самі кримчани. Жити в таких умовах - дорога ціна за "путінську ману небесну". Історія про керченський міст вже нікого навіть не смішить. Рішення цієї проблеми немає.
Четверта - енергетична. Мова і про воду, і про електроенергію, і про вугілля ... Все це вже зараз поставило на коліна економіку кримського агробізнесу, хімпромисловості і всієї виробничої сфери. Без України ця тема не може вирішитись. Опріснення моря, власна атомна станція та інші фантасмагорії далекі від реальності, навіть їх автори говорять про терміни в 10-15 років "реалізації", а життя у людей йде вже.
П'ята - економічна. Основа економіки півострова останні 50 років - сільське господарство, туризм, хімпром і транзит. Ці сфери деградують вже рік. Стагнація на порозі. Замінити їх лише військовими базами вдасться в 3-4 містах. Утримувати решту території та її жителів стане "головним болем" для економіки Росії вже цієї зими.
Шоста - демографічна. Найбільший відсоток пенсіонерів в Україні - саме в Автономній Республіці Крим. Вони і привели півострів в пащу Путіну своїми мріями про СРСР. Зростання відсотка працездатного, молодого населення абсолютно природне. Люди, що народилися в Українському Криму, тих, на кому анексія відбилася найбільше, їх слово стане вирішальним у найближчі 5 років.
Сьома причина ментальна. Кримчани зовсім не росіяни. І справа тут не в національності. За 25 років сформувалися потреби/звичка громадянської свободи. Свободи слова. Свободи вибору. Свободи пересування. Біль втрати свобод поки заглушена стахіттями пропаганди: "Скажіть дякую, що не війна". Але ця байка не довго. Розсудливі кримчани вже порівнюють хід подій у Криму не зі Сходом, а з ПІВДНЕМ - з Херсонщиною, Одещиною - і стають очевидні багато речей і про перспективи, і про день (читати як дно) сьогоднішній...
