"Сім'ю ж годувати треба..." - Евгений Якунов

На одній з галявин побачили чоловічка із невеличким стадом кіз. Поміряли рентгенометром кіз. Поміряли траву,яку вони їли і злякалися:

- Краще б ви не пасли тут кіз, -порадили йому, - на траві дуже багато радіоактивного пилу..

-Як же не пасти, вони ж з голоду помруть!- відповів чоловічок.
- То принаймні не пийте те молоко й не продавайте людям.
- Як же не продавати? А на що моя сім'я житиме? Це в мене єдине джерело заробітку, - роздратовано відповів той...

Ми його так і не змогли переконати.

25 років по тому на міжнародній науковій конференції по наслідках аварії на ЧАЕС відомий польський учений доповідав, що спалах захворювань на рак щитовидки у київських дітей після Чорнобильської аварії був викликаний зовсім не тим, що вони дихали радіоактивним повітрям - концентрація радіоактивного йоду в столиці України була не такою високою.

І злочин влади полягав не в тому, що вона вивела людей на першотравневу демонстрацію на Хрещатику.

Все було набагато гірше.

Справа в тому, що ще близько місяця після вибуху молочно-товарні ферми Київської області, в тому числі й у заражених районах відправляли на молокозаводи молоко. І те молоко продавали в магазинах і направляли в шкільні їдальні й дитсадки.

А була вже тепла весна і корівок виганяли на вільний випас. І трава була така зелена, і маргаритки та кульбаби в ній так яскраво цвіли. що нікому й в голову не могло прийти, що травичка з полів несе в собі радіоактивні йод, цезій і стронцій.

У Києві вже вживалися оперативні заходи по протидії радіоактивному зараженню. Хрещатик обприскувався дезактиваційною сумішшю. У квартирах по кілька разів на день милися підлоги. Всі приймали таблетки йодистого калію і пили Каберне, яке, вважалося. найкраще виводить радіонукліди...

А в цей самий час наші дітки пили радіоактивне молочко...

Бо ані колгоспи з радгоспами, ані молокозаводи не могли без наказу згори зупинити роботу. Бо то означало невиконання плану. А отже могло підірвати економіку. Працівники не отримають зарплатню, а колгоспники - трудодні, а держава відрахування в суспільні фонди для виплат вчителям і лікарям.

А їм усім же треба було годувати свої сім'ї ...

Мав пройти певний час, щоб до всіх дійшло. Але йод уже був у шитовидці, цезій в легенях, а стронцій в кістках...

П.С. З часом забулася вся ця історія. А нове покоління молодих і впевнених про це й не знає.

А згадалася, коли прочитав заклики наших рестораторів і працівників кінотеатрів, (та й деяких мерів) - ігнорувати карантин, бо інакше бізнес не виживе...

Евгений Якунов