Прізвище моєї бабці по матері було Цукерман. Перед війною вона вчителювала у селищі Гриців Хмельницької області - викладала українську, історію та географію. Коли прийшла війна, і німці розпочали знищення євреїв, сільський голова виправив її метрику на Цукерник. Евакуюватись не встигли, а тому були роки окупації. Були розстріли, був геноцид, були спалені хати, але ЖОДНА людина у селі не здала загарбникам тоді ще молоду вчительку української.
Прізвище моєї мами за чоловіком - Поліщук. Вона також була вчителькою, і також викладала українську. Дуже рано пішла з життя, але й досі пам`ятаю її співучу мову - дитиною я купався у її чарівних мелодіях.
Дівоче прізвище дружини- Маслова. Росіянка з Волги. Викладає не українську, а музику. Жодного разу за 37 років проживання з євробандерівцем не сказала про якісь утиски російської. І правда - навіщо кричати про притиснення російської, якщо можно просто вивчити українську? Повірте - щелепа дозволяє.
Мене ви знаєте: пишу, як українською, так і російською. Коли у доброму гуморі та хочеться поділитись чимось позитивним - виключно українська. Злий та тягне матюкатись - якось самі приходять російські слова.
Сьогодні формально переходимо на українську. У цьому питанні я абсолютно не категоричний - вважаю, що людині треба дати полюбити українську не указами, а модністю мови, її поширенням серед молоді, правильним (а не суржиковим) використанням. І що мене найбільше радує - молодь у транспорті, на вулиці (а не на уроках) розмовляє українською - такого раніше у Києві не було. І коли до мене у минулому році приїжджала американська онука - перша пісня, яку ми вивчили, була українською.
У мене ж на сторінці ви можете писати тією мовою, якою вам подобається - ультиматумів не буде. Головне, щоб ви щиро любили Україну, вболівали за неї серцем та були українцями за покликом, а не національністю чи віросповіданням.
Шануймося та гарних вихідних!
