Це наші не липові-не липові сбушники. І поліція, яка нічого не чула і не бачила. Звісно, така організація каже нам про топ-покровителів.
А той момент, де елітну тушку вивозять під прикриттям машини «вантаж 200».
Уявляю собі, що це авто проїхало немало населених пунктів до Закарпаття. І дехто з пересічних українців міг стати на коліна та заплакати, думаючи, що що там везуть загиблого захисника десь із пекельця Донбасу.
В цей же час головний герой Комарницький ржав, що вдалось розвести всіх, як кошенят.
Цікаво, на які бригади Нацгвардії і захист вогнепальною зброєю від мітингів — сподівається з такими розкладами влада?
Днями ми були в дуже печальному місці. На порозі нас зустрів високий бородатий чоловік у формі з гвоздиками. За ним ще шестеро військових. Він впізнав нас, розговорились.
— Підхоронюємо побратима. Їх четверо загинули під Лиманом, зараз вже останнього з цієї групи проводжаєм…
Уявіть собі, що подібні Комарницькі прикрились кістками подібних героїв — аби втекти. Але повернулись опісля.