Трохи вкурвлює мене оте - "так, закон про облік потрібний, але ж Зеленський", "Так, призначення в ЗСУ добре, але не можна казати, бо четырежды уклонист" і так далі. В мене єдине питання до цих ідеалістів-моралістів - що ви пропонуєте? Ну от що робити весь цей час? Поки не вродиться ідеал? От поки мудрий нарід не вдуплиться та не вибере якусь чергову тіві зіроньку? Спокій зберігати та кулемет чистити? Для чого?
З мого досвіду, упізжений в хлам іржавий ДШКМ в якому в патроннику не тільки іржа, а горобці та ящірки звили гнізда, ми в 6 рук за 4-5 годин доводили до пристойного стану. А за 2 дні, він працював без затримок, утикань та клинів. Що там роками чистити? Як довго? Щоб що?
Чекати поки народиться, виросте, наздійснює подвигів новітній герой України Геракл Опанасович? Підніме прапор визвольної боротьби і піде відвойовувати все, що ми проєбемо очікуючи чуда? Ну так же? Що робити зараз? Багнети в землю, по хатам бо нуївонахуй?
Так, бля, нема в мене другого шансу. Другої України нема. Життя другого нема. У нас можливість відбитися від імперії, яка випадає раз на кілька поколінь. Сто років тому таке було. Приблизно.
Шо? Що робити зараз? На зло Зеленському просрати Україну? Віддати під Росію, щоб провчити там когось з 73%?
А потім голосити та вбиватися за сумною долею вкраїнців, яких як не побили, то посадили?
Та що з вами? 8 років вйобувати, щоб зараз злитися, тому що нарід охуів і вибрав не те що хотілося? Так нарід вже надрочує на Разумкова. Що робити? Що робити тим, хто тягне лямку з 14? Оце все що було з 14, навіщо з такими настроями?
Я піздєц як злий і на нарід і на владу, що він вибрав. Але бляха муха, я мушу!! Мушу наступити собі на глотку, засунути емоції куди далі і продовжувати вйобувати. Бо це і є самопожертва. Бо саме це і є "душу і тіло". Інакше все хуйня. Інакше знову все просремо.
Поки у нас є люди на фронті готові воювати, вбивати і вмирати за Україну, ми просто не маємо морального права зливатися. Бо саме до цього і ведуть російські іпсошники. Бо саме до цього все і робиться засланцями. Та хуй вони вгадали. Ми майже 8 років життя віддали. Кожен хто тягне лямку, за 8 років нахватався болячок, як собака блох. Подивіться скількох вже немає поруч з ким починали в 14, та з ким зійшлися протягом цих років?
Нас ці 8 років війни прорідили капітально. І це не край. Ми всі втомилися і втомимся ще більше. Бо проти нас імперія з необмеженим ресурсом. Імперія яка може нам спробувати нав'язати своїх маріонеток. Яка може спробувати розвалити все з середини. Але ми, ті, кому не можна просто взяти і насрати в голову. Бо в нас є ціль. І вона важливіша за все. Бо "понад усе", то не просто кричалочка. То відповідальність перед дітьми та онуками. За те, просремо чи не просремо. А ще відповідальність перед тими хто зараз на плечах тримають лінію фронту. От зараз робимо систему радіо електронної розвідки та боротьби з умовною назвою "Зайтман" (потім розповім). А ще насичуємо опорні пункти активними навушниками, які не поступаються акустичним приладам високої чутливості. І це все перед Різдвом та Новим Роком. І мені байдуже що хтось не з'їсть на свято мандарин чи цукерку. Бо мені важливіше, щоб це свято було в нього не останнє. Так що, хто хоче, той лягає та помирає в очікуванні ідеального месії. А хто борець... Той допомагає робити 200.
Дякуємо всім хто допомагає.
4731 2196 1942 3175
5168 7451 1010 5332
Донік Р
