Колись я сказав собі, що я звідси не поїду. Тоді цей вибір мав емоційну компоненту. Тепер навіть якщо її повністю відкинути та залишити суто прагматичну - теж.
Я просто розумію просту штуку. Заробляти тут не менш, ніж чотиризначну сумму у доларах, я зможу, навіть якщо мені кінцівки відірве. А з таким достатком тут я зможу забезпечити собі більший комфорт життя, ніж будь-де на Заході, зі значно меншим гемороєм.
Усі аргументи, що були раніше, не здаються принциповими. Освіта? Я знаю їй ціну, і знаю, що зараз хороші знання з більшості теоретичних предметів можна отримати хоч у окопі, був би Старлінк та голова на плечах. Суспільні стосунки навкруги? Я достатньо поїздив, щоб не ідеалізувати в цьому плані закордон, а також щоб помічати, як стрімко змінюються в нашій країні. Комфортне середовище? Воно теж прогресує, але в крайньому випадку на своїй малій ділянці ти зможеш зробити його сам. Побутова бюрократія ще є, але вже фікситься. Критична проблема поки що хіба з правосуддям, це так.
Разом з тим - довга низка переваг. Майже вся сфера індивідуальних послуг в нас працює на небаченому рівні за смішні ціни. Нормальний рітейл, агрегатори таксі, абсолютна оцифровка розрахунків, дешевий та якісний Інтернет, Хелсі, швидка доставка чого завгодно куди завгодно, від їжі до танків. Нову Пошту може лаяти тільки той, хто жодного разу не мав справи з Meest Express. Пробийся в Україні в середній клас - і ти будеш жити комфортніше, ніж той самий середній клас з вищим доходом в інших країнах. Просто за рахунок оптимізованих процесів довкола.
Жити в Україні - класно. І тут є, що захищати.
