Нещодавно путін зробив ще один хибний крок. Це вже не вперше, і я так розумію, не в останнє, бо, як би там не було, путін старий, вочевидь прогресує деменція, а служба протоколу чи менеджменту не дуже заморочується на тому, щоб сінхронувати путінськи виступи з очікуванням критичної більшості та реальної ситуації в країні.
Зібравши біля себе вигаданих персонажів «матерів загиблих», путін зіграв шапіто, циркову виставу, через яку спрямував зрозумілі для критичної більшості росіян меседжі «кожен росіянин все одно вмре, хто від горілки, хто від ДТП, хто від наркоти, війною ми даємо шанс вмерти красіво, героєм, та ще награбувати, зґвалтувати, вбити українців, тобто виконуємо мрію».
Колись таке шапіто, вже було по усіх російських каналах. Тоді він публічно назвав вдів загиблих моряків підводного човна «Курськ» десятидоларовими повіями.
Це, як пам’ятаєте, не обурило суспільство, навпаки, об’єднало. Та хто вони такі, щоб проти лідера, дали гроші, візьми та йди.
Той випадок був фундаментальним, відправною точкою, у формуванні сучасного мілібарі російського суспільства, бо він відкрив «кнопку управления» середньостатистичним росіянином: гроші, жадоба, цинічність, відсутність моралі та емпатії до рідних людей.
Росіяни готові зраджувати, вбивати, писати доноси одне на одного, закривати очі на будь які злочини за будь яку плату. Суспільство було готове до того, щоб його використали, м’ясо для будь якої війни вже зайшло у загін.
Сьогодення росії, це шапіто, цирк, вистава, де людям показують акторів, що грають ролі- згадайте перевдягнених фсбшників, які завжди грають роль простих людей, комунальників, електриків, моряків- ось такі ролі зіграли жінки, які мають відношення до влади, а не до війни, але зіграли страшну роль, брешучи на увесь світ, що вони є «матери загиблих».
Що змінилося у виставі та режисурі? Тоді вдови були справжні та їх питання були справжні, тоді путін ще побоювався відкривати своє обличчя та прицілювався, щоб відчути суспільство, ці «матері» свідомо грали свою роль, свідомо обдурюючи співгромадян, бо все суспільство росії, це суцільна гра та брехня.
Чи зрозуміли росіяни, що це чергова підсадна качка для того, щоб суспільство сприйняло мобілізацію, яка їх налякала, за норму.
«Все смертны» від путіна, це вирок росії, це її майбутнє.
Але на цей час, це хибний крок. Бо тоді, ситуація з «Курськом» не зачипала інтереси олігархату та не ставила під загрозу існування росії, як держави. Повернувшись до цього варіанту, трошки підрежесованому, путін схибив.
Цей пасаж «все смертны» він був спрямований на усю росію, хто б ти не був, простий робітник, чи олігарх, всі помрете, бо ми граємо у війну й кінець цієї війни зрозумілий: помре або мільйон росіян, або один, або усі.
Олігархат росії не дуже хоче померти. Такий варіант налякав людей з грошима. То що ж буде далі?
Пропаганда на росії вже давно стала чимось більшим, бо вона створила іншу реальність, симулякр, в якому перебуває критична більшість росіян, вірить в нього та вже не здатна бачити реальність. В цьому симулякрі знаходиться й сам путін, який вже давно відірваний від реальності настільки, що вірить виключно цю створену ним та для нього реальність.
Це не тільки очікування того, що в Україні російські війська будуть зустрічати квітами, а влада винесе ключі від Києва, а й впевненість в тому, що трильйони доларів, які виділялися на розвиток росії, армії та економіки, дійсно використані за призначенням.
Це дійсно смішно, я про те, що путін вірив, що його підлеглі не крадуть, а використовують гроші за призначенням, бо він створив на росії корупційно-кримінальний клан, який увесь цей час просто знищував економіку росії, витягуючи з неї мільярди доларів на своє збагачення.
Доля диктатора та тирана важка й прогнозована, бо кожен з них робить одну й ту саму помилку: він виключає (знищує) зі свого оточення усіх, хто має критичне мислення та може казати про дійсність, неприкрашену, гірку дійсність. Бо кожен тиран чи диктатор, це носій фобій, який дуже боїться що його не будуть поважати чи боятися. Тримаючись за свою владу, диктатор завжди оточує себе підлабузниками, які починають брехати, щоб утримати вже свою владу впливу на «царя» та створюють для нього альтернативну реальність, де зростання влади, перемоги, зростання добробуту й обожнювання народу. Кожен намагається донести до диктатора звістку, яка б його порадувала, то брехня, брехня й ще раз брехня, починає оплутувати усю країну, бо, щоб диктатор повірив в те, що він «спаситель нації», симулякр має бути яскравим та наповненим критичною більшістю тих, хто буде кричати «віват».
Тому, коли ми кажемо, ось, мовляв, тиран-диктатор поганий, ми робимо помилку, бо кожен диктатор-тиран, це, по-перше народ, який його створив, який чекає від цього тирану здійснення бажань критичної більшості народу. Будь який диктатор — це акумуляція мрій та очікувань критичної більшості народу. Будь яка монобільшість, єдина партія з єдиною партійною лінією, це не диктатура однієї людини, це критична більшість людей, які працюють в одному напрямку та надихають одне одного загальною мрією. Тобто будь-яка тиранія та диктатура, це просто акумуляція мрій, побажань, очікувань критичної більшості людей, які покладають їх на обраного лідера й чекають, що він зробить усе, щоб виконати їх бажання. Навіть якщо ці бажання про знищення, насилля та смерть.
Але й тиран, розуміючи, що він ніщо без обожнювання свого народу, робить усе, щоб зробити народ рабами своєї сили та свого симулякру, тому починається безкінечна розповідь про «нас окружают враги» й «скоро светлое будуще».
А потім, втомлений народ починає незадоволено бурчати про те, що до світлого нікагда доживають не усі, тому, тиран починає війну. Війну з більш слабким супротивником, щоб виграти та дати напитися своїм рабам перемоги, бо це єдине, що затьмарює свідомість й не дає народу оцінити страшну реальність.
Якщо б путін перед початком своєї каденції не почав тероризм по відношенню до росіян, він би не став президентом росії. Страх перед невидимим ворогом, страх стати заручником, страх згоріти живцем у підірваному метро чи будинку, став єдиним, що керувало більшістю росіян й вони сказали — ми хочемо вбивати ворогів, ми втопимо світ у крові, ми хочемо знищувати усіх, хто не росіянин та кого ми боїмося, ми хочемо щоб нами керувала сильна людина з фсб чи військових, бо це єдина людина, що може здійснити наші мрії.
Так хто є тираном на росії чи диктатором, одна людина чи критична більшість громадян? — відповідь на це питання може вирішити подальшу нашу долю. Так, саме нашу. Бо росіяни ніколи не поставлять собі це питання, бо не потребують відповіді на нього. Ми повинні це зрозуміти, що зміна лідера росії не зупинить війну. Бо війна, це бажання критичної більшості громадян росії. Насилля, це бажання критичної більшості громадян росії. Мародерство, це мрія критичної більшості громадян росії.
Як би не війна з Україною, путіну та його оточенню прийшлось би відповідати на питання, де пенсії росіян, де газ, нафта, де гроші з бюджету, де осяяна мрія про щасливе багате життя росіян. А так все ясно-понятно: у всіх бідах росіян винні українці, НАТО, ЄС, умовний колективний Захід та Європа.
Революційне «бей жидов – спасай россию» змінили на «бей хахлов-спасай россиию». Далі буде «бей киргизов, без казахов, бей беларусов, бей немцев, бей…».
Росіяни самі вигадують собі ворогів та те, від чого їх треба рятувати, бо це єдиний рефлекс, який залишився у них за часи деградації та дееволюції, вони просто не можуть жити по іншому, бо живуть так тривалий час, а також вони самі вибирають собі лідерів, які мають вбити усіх ворогів та зробити росіян щасливими. Але що буває, коли лідер перестає задовольняти потреби критичної більшості росіян, та виконувати їх мрії?
Звісно, ні про які революції на росії в такому випадку не йдеться. Скоріше це отрута, заточення лідера у тюрму, зміна військовим варіантом…
Ми знаходимося на порозі цих змін, бо путін почав робити один за одним хибні кроки. А ми розуміємо, що це не просто так, це його слабкість та неможливість прораховувати їх, страх та робота цілого колективу, який вже почав працювати на зміну лідера.
Кожен раз, коли росіяни програють, вони захищають свого колективного диктатора, тобто себе, від покарання, це дає їм змогу виживати та перечекавши сумні часи, знову утворювати нового диктатора та нову доктрину насилля, захищають банальним — перекладаючи відповідальність за скоєні злочини на одну людину, тобто старого лідера. Так, так, це так званий «культ особистості». Це не народ вбивав, це сталін винен.
Наприклад, з леніна вони зробили культ мрії. Тобто, «от, якщо б ленін був жив, ми б жили гарно». Це працює, реально працює, як віра у синю пташку, що виконує бажання. Все погано — бо лідер вмер, але ж точно було б краще, як би він був живий.
Другого кровавого тирана, який просто став дзеркалом критичної більшості росіян та їх бажань — сталіна – спочатку принесли у жертву «культ особистості», щоб зберегти від покарання увесь народ, усіх громадян, але, коли загроза минула, знову поставили ідолом «треба бути таким, як сталін».
Саме таким, як сталін є путін. Він спочатку дуже боявся повністю повторювати усі дії свого кумира, але потім, зрозумівши, що народ росії прагне побачити уособлення сталіна в новому лідерові, випустив на волю російського звіра, тобто бажання російського народу.
З часів жовтневої «революції», тобто того, коли до влади прийшла охлократія росії, бажання руської людини не змінилися: вбивати, вбивати усіх. Усіх, хто живе краще, чистіше, ситніше, розумніше, світліше.
Й так буде увесь час існування росії. Вони будуть програвати, ховатися за «культ особистості», перечікувати та знову створювати нового тирана, який би дав їм можливість вбивати.
Дуже важливо, щоб це розуміли й українці в критичній своїй більшості й цивілізований світ.
Бо хибні висновки можуть знову привести нас у глухий кут. Ніякого культу особистості на росії не існує, є критична більшість громадян та їх бажання.
Для олігархату росії вже зрозуміло, якщо не зупинити путіна, то не буде грошей. Санкції вб’ють росії, бізнес, їх схрони у банках Європи. Те, що спочатку було смішно «санкции полезные» виявилось не дуже смішним. Олігархат росії думав, що це він створює симулякр для свого споживчого охлоса, але зробив помилку й створив симулякр й для себе, повірив, що відповідальність за війну їх не торкнеться.
8 років війни й ось тільки на росії багатії почали задаватися питаннями, що далі, до чого їх привела війна та пропаганда, та чи зможуть вони самі уникнути смерті, грабунку, знищення.
Цікаві питання, особливо на фоні того, що на росії вже ніхто не має сумнів по деяким напрямкам закінчення війни:
-знищення економіки та бізнесу росії;
-втрата збережень за кордоном;
— втрата силового впливу на критичну більшість росіян (бо критична більшість стає володарем зброї);
— повне знищення чи розподіл федеративних округів росії на сфери впливу між країнами –переможцями;
— голод, мародерство, хаос, зростання криміналу;
— бажання бідних помститися та забрати майно у олігархів, «революція» охлосу з сучасним озброєнням та під керівництвом криміналу…
Вже зараз в російській владі цікава, але прогнозована ситуація, бо там з’явились нові фігуранти, гравці, які вже виконують керівну роль та активно атакують престарілого домінанта.
Якщо б розкол, що вже є очевидною річчю, відбувся серед російської еліти до 24 лютого 2022 року, то це могло б врятувати росію, на цей час, вже ні.
Російські еліти втратили керівну роль та наразі вже переходять у статус звіра, на якого призначено полювання. У криміналу це називається «вырастить кабанчика». Внутрішньополітичної цивілізованої трансформації, на яку розраховують й українські бізнес-еліти й цивілізовані країни, на росії не буде.
Владу на росії захоплює кримінал, це означає повний крах та знищення бізнес-еліт. Як це було у часи так званої «жовтневої революції», коли бідні вбивали багатих.
Усі ознаки цього на росії вже є, це й утворення приватної кампанії «Вагнер», яка керує усіма тюрмами росії та має вплив на криміналітет, й призначення крадіїв у законі на військово-управлінські посади, й багато іншого.
Силовики росії програли. Армію росії вбито, знешкоджено в Україні, політично, фізично та авторитарно. Програш в Україні нівелював армію росії, перетворивши її в фікцію, просто загін чмобіків, якими може керувати будь хто, навіть крадій у законі.
ФСБ, поліція, які билися з військовими за керування путіним, теж програли, бо коли на вулиці росії вийде кримінал та озброєний люмпен, єдине, що зможуть силовики, це бігти, або перейти на бік «народу», як це програвали в ОРДЛО «міліція з народом», тобто створення на базі силових структур так званого терористичного угруповування « народне ополченіе».
Найближчим часом вся влада на росії перейде до криміналу. Це й буде очікуване «оновлення політичної еліти».
Ті, хто вважає, що трансформація рф не призведе до фатальних наслідків, зокрема, до відсутності контролю над арсеналами російської зброї, або так звані совки, гомо-советикуси, або працюють на ворога й намагаються показати нам, що немає нічого поганого у тому, що на росії владу буде мати кримінал, «братки», зека, крадії у законі, або ж прагнуть програти таку ж ситуацію в Україні.
На росії не буде процесу внутрішнього конфлікту та цивілізованої заміни політичної еліти, ну, якщо не показати шапіто оголосивши захоплення влади росії криміналом, як «зміну політичної еліти». Тим більше, дуже погано, якщо влада України визнає таку зміну легітимною та почне перемовини з новими лідерами, підігравши «культ особистості путіна», той цар був поганий, новий цар хороший. Нагадаю, зміна царя не робить росію цивілізованою країною.
А діалог між новими лідерами росії, якими б вони не були (кухарем путіна, кадровим, чи олігархами з «бездоганною репутацією», яку підберуть на роль лідера кухарі війни) пропонувати будуть, це 100%, бо ж росіяни вірять у те, що зміна ключових спікерів в російській політичній еліті і призведе до прискорення процесу, як внутрішнього так й зовнішнього діалогу, та вирішіть питання, як їм вийти з цієї війни, щоб не втратити обличчя, економіку, гроші та державність.
Той факт, що саме кримінал прийде на зміну путіна та те, що росія знову робить помилку, сінхронізовуючи свої дії з Україною, вже очевидні факти.
На цей час майже усі сфери впливу на росії захоплено «кухарем путіна» пригожиним, а те, що він оголосив створення на окупованих росією територіях та у самій не окупованій Україні, нових приватних армій з числа відбувших чи відбуваючих покарання злодіїв, призначив «смотрящих» з числа крадіїв у законі, тобто коронованих злочинців, вказує на те, що кримінал росії має наміри не тільки в найближчий час оголосити про повну «трансформацію влади», а й вплинути на владу України через криміналітет України, можливо повторивши російський сценарій узурпації влади не демократичним, а кримінальним шляхом.
Чомусь вони там вірять, що в нас це можливо.
На той факт, що путін програв своїм елітам та втрачає вплив, вказує те, що ЗМІ росії самостійно провели упізнання та розкриття осіб, що грали роль матерів загиблих на прийомі у путіна, відкрив росіянам завіси путінського шапіто.
– Про проблеми солдатів путіну розповідала московська чиновниця та депутат-єдинорос Ольга Бельцева – вона заступник директора ГБУ Центр дозвілля та спорту «Юність» та член Відрадницької ради депутатів.
— Ще одна співрозмовниця президента — керівник Підмосковного виконкому ОНФ Юлія Бєлєхова. Очолює заразом і Асоціацію голів рад багатоквартирних будинків Московської області. 2016-го потрапила до списків кандидатів ЄР до Держдуми (задекларував 118-метрову квартиру), але не пройшла.
— Надія Узунова відповідає в Усть-Абаканському «Бойовому братстві» за збирання гуманітарної допомоги для мобілізованих.
— Поговорити з президентом про біди матерів приїхала і чиновниця з Тиви, начальниця відділу у справах сім’ї, молоді та спорту в адміністрації Каа-Хемського району Ірина Тас-оол.
— Праворуч від путіна сиділа творча мама Олеся Шигіна, яка знімає православне патріотичне кіно.
— Зліва від путіна, у чорній хустці, сиділа Жарадат Агуєва, представниця чеченської «аристократії». Її сини – високопоставлені силовики.
Як ми бачимо, путін схибив у пропагандистському акті, але, ще півроку назад, цей крок би не призвів до розголосу, а ЗМІ просто змовчали та весело лизькали руку величному лідеру.
Те, що ЗМІ росії почали грати у новому акті шапіто за драматично-демократичним сценарієм, вказує, що скоро ми почуємо про поганого лідера, про культ особистості, що цар поганий, а народі бідна жертва й все таке красівоє.
Думаю, що «кухар путіна» та криміналітет росії буде намагатися зіграти по цивілізованому сценарію зміни влади (отрута, серцевий напад), щоб створити емфатичну платформу для можливого діалогу, але не дуже вірю, що їм це вдасться, бо вони забули про головне, народ росії, який мріє грабувати, вбивати олігархів та сильного лідера, який виконає ці їх бажання. Тому криміналітету доведеться йти по гострому лезу:
— виконати забаганки критичної маси суспільства та надати їм час для розграбування хоч би декілька великих міст росії.
— зберегти певний контроль над арсеналами зброї, щоб мати можливість стримати охлос.
— одягти фраки та метелики на офіційні прийоми та намагатися тримати себе у руках, щоб не вкрасти на них з кармана політиків їх хустинки.
Як би там не було, на звільнення ЗСУ наших територій це не вплине, як й на наші вимоги щодо репарацій та покарання росії, як держави з усіма її громадянами. Це єдиний прийнятний для нас вихід з війни. А що стосується подальшого життя росії та росіян, я б звернулася до руської класики «Буря! Скоро грянет буря! Пусть сильнее грянет буря!»…
