"ШЛЯХ НА ДНО" - Ростислав Павленко

"ШЛЯХ НА ДНО" - Ростислав Павленко

Рятівних кіл, які підтримують російську економіку на плаву, усе менше.

Україна має протриматись - аби потім історики майбутнього не бідкались, як близько була перемога, і як жаль, що її не дочекалися.

Шість великих секторів російської економіки, на які приходиться майже 30% усієї економіки, уже перебувають у виразному «мінусі» порівняно із показниками, які вони мали до початку повномасштабного вторгнення до України.

Видобуток корисних копалин,

торгівля,

охорона здоров'я та соціальні послуги,

житлово-комунальна сфера,

культура та організація дозвілля,

і надання інших видів послуг.

Ще три великі галузі – сільське та лісове господарство, транспорт та енергетика – стагнували увесь цей час і зараз перебувають приблизно на рівнях 2021 року.

Перша сфера формувала основу, якою забезпечувався мовчазний соціальний договір російського влади з її підданими. Вони не плутаються під ногами у питаннях управління,- а за це отримують прийнятний стандарт життя (правда, дуже залежно від місця проживання).

І тепер ця сфера стрімко здувається - насамперед під впливом санкцій (хай і повільніше, ніж нам би хотілося, і з постійними рецидивами).

Зараз низка інших галузей ще утримують російську економіку на плаву - головним чином завдяки накачуванню військовими грішми та кредитами.

Насамперед це військово-промисловий комплекс, який в основному і забезпечує "статистику пропаганди", коли путін і його поплічники похваляються "небаченим зростанням економіки всупереч санкціям".

Однак відремонтованими танками і змайстрованими ракетами населення не нагодуєш.

ВПК потребує "приводних пасів" для підтримки решти економіки - лише тоді не падає вся система.  

Це, зокрема,

фінансова та страхова сфера, яка з 2021 року зросла на понад 23%, IT (+23%),

готелі та громадське харчування (+20%),

різноманітне будівництво (яке через накачування дешевими грішми додало за цей час 16,4%),

державне управління та безпеку (де приріст на 13% загалом був забезпечений різким зростання виплат та кількості військових),

а також обробна промисловість, де понад 10% зростання було забезпечено головним чином завдяки щедрим військовим замовленням.

Фактично, майже 95% від сукупного зростання російської економіки за ці 2,5 роки забезпечили названі 6 секторів, на які припадає менше 40% від усього її нинішнього обсягу.

Але останнім часом і це коло стрімко зменшується, а усе більше його галузей також переходить в «червону зону».

Зокрема, за 8 місяців поточного року економіку рф тримали лише 4 великих сектори, на які припадає менше 32% ВВП.

Це торгівля, обробна промисловість, фінансова діяльність та ІТ.

Уся решта економіки спрацювала в нуль або й в мінус.

Зокрема, з початку 2024 року втратило свою роль рятівного кола російської економіки будівництво.

Понад те, через надмірну залежність від ключової ставки Центробанку та пільгового державного кредитування, уже з останнього кварталу 2024 року будівельний сектор рф за прогнозами тамтешніх експертів почне навпаки тягнути й решту російської економіки до дна.

З другого кварталу 2024 року фактично повністю припинив зростання й кредитно-фінансовий сектор російської економіки.

Враховуючи подальше уповільнення кредитної активності російських банків від 4 кварталу 2024 року він теж ризикує перетворитися із донедавна рятівного кола підсанкційної економіки на проблему для всієї економіки. Підвищення ж відсоткових ставок за кредитами, яке триватиме принаймні в найближчій перспективі лише поглиблюватиме її.

Нарешті останнім часом усе більш виразні ознаки гальмування, а то й спаду помітні й у низці тих галузей обробної промисловості, які донедавна зростали завдяки військовим замовленням з бюджету:

- В нафтопереробці зниження виробництва триває з початку року.

- У металургійному виробництві у серпні 2024 року було зафіксовано спад порівняно із тим же періодом минулого року.

- Різке уповільнення зростання відбулося у виробництві електричного обладнання (у серпні зростання склало заледве 0,8% порівняно із 20-30% залежно від місяця у минулому році).

- І навіть у виробників готових металевих виробів, куди входять боєприпаси та зброя, теж виразне і стрімке гальмування: до 8,7% приросту у серпні замість колишніх 30-40%, які спостерігалися залежно від місяця зовсім нещодавно.

Основним фактором наростання проблем в обробній промисловості, попри масштабні вливання грошей на військові замовлення, залишаються так і не подолані проблеми із постачанням у необхідних кількостях імпортного обладнання та комплектуючих.

Чим ефективніше працюють санкції, зокрема вторинні - тим більш дорожчає російське виробництво, виснажуючи ресурси і рвучи "приводні паси" між ВПК і рештою економіки.

Так колись розвалилась економіка срср - і росія твердо стала на цей шлях.

Нарешті й останній острівець – ІТ-сектор, хоч і продовжує поки зростання, але водночас саме він вкрай вразливий до міграційних ризиків та дефіциту кваліфікованого персоналу.

А продовження російської агресії проти України, посилення цензури, загальне «закручування гайок» та особливо загроза повернення до примусової мобілізації через зростаючі проблеми з поповненням армії за рахунок найманців –

усе це уже зараз створює усе більші ризики, що штовхають фахівців ІТ галузі до еміграції.

Економіка росії втоне не завтра. Але вода стрімко заповнює трюми, а рятівні кола рвуться.

Тож завдання України - управляти наявними і наданими від союзників ресурсами найбільш ефективно. Щоб нам їх вистачило довше, ніж росії - її власних та підкинутих іншими диктатурами.

Все, що цьому шкодить - має бути нещадно викорінене.