Саранськ, 4 квітня — пряме влучення в цех «Оптоволоконных систем», єдиного виробника оптоволокна у РФ. Підсумок — пожежа як мінімум на двох поверхах.
75 кг бойової частини з елементами ураження для компактно розташованого заводу з високим ступенем автоматизації — це непогано, є шанси, що всередині — фарш з обладнання. Це не тільки дрони, а й проводи для систем зв'язку, лампи тощо.
Оптоволокно з Китаю, снаряди з Кореї, комплектуючі до «шахедів» і саме виробництво БпЛА потребує валюти, нафти, золота, продовольства. А в Саранську доведеться розосереджувати все й ремонтувати. Власник заводу, Газпром, і так має рекордні збитки, тому вода камінь точить.
Дефіцит вибухівки у РФ існує. Головне автобронетанкове управління Міністерства оборони РФ рекомендує використовувати замість штатних вибухових речовин «бутерброди» зі сталі й оргскла в динамічному захисті для танків — закінчилися «нескінченні» запаси радянських «контактів».
Іранські й північнокорейські снаряди теж не просто так — навіть попри ці поставки, Москва не повернулася до десятків тисяч випущених на добу, як на початку вторгнення.
Тому видається логічним удар 5 квітня по заводу «Промсинтез» у Чапаєвську — чільний у Росії виробник вибухових речовин. Понад 20 прильотів, уражено три цехи, видно сліди пожеж на комерційних знімках. Завод випав з техпроцесу.
До того Сили оборони атакували заводи пластиків, спиртові, виробництво ацетону в Гатчині й Уфі — усе те, що використовують у військовій хімії. В Уфі атака була спрямована на найбільше виробництво амоналу, 9 березня прилетіло по Новолипецькому металургійному, ми вже вибивали домни.
Крім того, 31 березня знову уразили Шайковку. Базу стратегічних і далеких бомбардувальників. Об'єктивним контролем підтверджено приліт по ангару й помітні уламки літака, є сліди вибуху на складі авіаційних ракет.Чому це відбувається?
Нам треба ростити свій ВПК на стероїдах європейських ресурсів. Особливо багатих скандинавських країн, які не мають великих армій, але мають сильні економіки.
Данія має збройні сили чисельністю менше ніж 30 тисяч і ВВП понад 400 млрд доларів. Для порівняння: ВВП Пакистану — 350 млрд, а чисельність збройних сил — 660 тисяч. Плюс ядерна зброя.
Норвегія з ВВП 498 млрд має збройні сили чисельністю 27 тисяч осіб. Іран: ВВП — 463 млрд доларів, армія — понад 600 тисяч без урахування Корпусу вартових Ісламської революції.
Тому партнери вигадали данську модель: багаті країни виділяють гроші, а ми збільшуємо виробництво САУ, далекобійних дронів, ракет, снарядів. Даючи ЄС час на переозброєння і створення сухопутних сил.
І даючи розігнати виробництво Коаліції дронів. І даючи можливість відкатати ШІ на німецьких дронах перед випуском їх не кількістю 10 тисяч, а так, як потенційно може німецька промисловість.
Тому додаткові кошти від Норвегії на чеську ініціативу купівлі снарядів. Тому допомога зі Швеції, яка щоразу збільшується, — не лише на ППО, бронетехніка, катери та САУ, а й ресурси на виробництво всередині України.
Не в останню чергу, звісно, тому, що країни дуже ліберальні й пацифістські. Свобода й демократія для них не порожній звук, не привід здерти гроші за допомогу жертві абсолютно необґрунтованого нападу.
Для Швеції неприйнятні табори для дітей в Ізюмі з нашийниками, удари по дитячому майданчику в Кривому Розі. Неприйнятні людожери в центрі Європи, що проводять чистки, фільтрації та атаки зброєю масового ураження.
Здатність РФ вести війну такої напруги сил скінченна.
ЧФ РФ втратив третину вимпелів й евакуював решту до Новоросійська.
Кількість Т-90 та інших відносно нових танків РФ не зростає у структурі втрат, натомість там повно Т-62 і Т-55. Тоді як число піднятого зі зберігання постійно спадає, за минулий рік склало трохи більше ніж 300 машин — уперлись у стан донорів і нестачу машин для канібалізації.
На фронті фіксують гармати часів Сталіна, ослів, коней та інших мулів, штурми на «камазах» і «буханках».
Замістити все це — це величезні кошти, люди й закупки за кордоном (верстати, лінії, електроніка), які будуть розганяти стагфляцію на тлі падіння Мосбіржі два тижні поспіль і нафти російських сортів до 50 доларів за барель.
Не йдеться про те, що в супротивника фізично закінчаться ракети, танки, ББМ і засоби доставки ППО. Але ситуація тягне російський корабель на дно, заганяє в спіраль, з якої виходу без кризи немає.
