Вийди зараз на вулицю та спитай будь якого українця, «Скажіть! А чи потрібен нам свій Моссад?», і в більшості випадків ви почуєте відповідь, «Та ти шо? Звичайно ж потрібен»…
Ось тільки коли дивишься на такі фінти ушами від влади, як діло полковника Романа Червинського, розумієш, що той самий Моссад ми отримаємо ой як не скоро. Якщо взагалі отримаємо. Людей, вміючих розробляти філігранні спеціальні операції, в країні не так уж і багато. А після того, як полковника, який «спіймав Цемаха», запроторили за грати, стало ще меньше. Хтось зараз скаже, «Ой! Нових навчать. П’ять… сім років і буде у нас свій Цві Малкін та Іссер Харель». Хто зна, будуть чи ні? Але якщо і будуть, чи захочуть вони планувати серйозні таємні операціі, себто брати на себе шалену відповідальність якщо вже є так званий «кейс» полковника Червинського. Впораєшься? Молодець. Усі себе нагородять. І тебе теж. Можливо… А не впораєшься, сядеш на лаву підсудних. Все дуже просто.
Невдала операція, яка призвела до загибелі людини. Так, це безумовно трагичні події. Але ми на війні… А не в цирку. І хто тоді відповість за призначення на посаду Голови СБУ Баканова? Якщо не зрозуміли про що я, тоді самі знайдіть відповідь на просте питання, «А яку ціну заплатила Україна за те, що такі як Наумов опинились в вищих керівних кабінетах однієї з найголовніших наших спецслужб»?
Про «ретельну» підготовку до повномасштабного вторгнення за підручником «Ми проєб@ли», і казати годі. Той рахунок Україна ще не скоро сплатить… Але в даному випадку, дехто у владі може вийти сам на себе, якщо буде шукати винних. Так що простіше розібратись із строптивим полковником, який мав наглість сказати, що на Банковій… ну ви самі все пам’ятаєте друзі!
