За останній місяць всі надії на завершення чи бодай деескалацію бойових дій через перемовини зникли "як роса на сонці". І Зеленський і Путін зробили відверті ставки на зміну "режиму" в стані ворога. Часу до американських виборів, які поза контролем обох сторін і можуть суттєво вплинути на плани, наміри та здатність продовжувати війну (особливо України), залишилось зовсім небагато. І тому сторони, схоже, пішли ва-банк з вірою, що система ворога вибухне зсередини: треба тільки ще трохи дотиснути. Тож жодних правил та "червоних ліній" у цій війні наступні 2,5 місяці не буде.
При чому ставки зроблені дуже персональні. Не на колапс державності як такої, а саме на кардинальний підрив легітимності лідерів і їхніх "режимів" зсередини. І Зеленський, і Путін роблять і робитимуть усе, аби продемонструвати неспроможність опонента тримати ситуацію всередині їхніх відповідних країн під контролем. Меседж простий – "Акела промахнувся", він вже не той, як колись, і чим швидше еліти його здихаються, тим краще для держави і власне еліт.
Звідси зухвалість Курської офнзиви (воєнно-стратегічний сенс якої, враховуючи суттєве просідання оборони на критичному для нас Покровському напрямі, залишається воєнною таємницею) та особисті образи на адресу путіна у офіційному привітанні Зеленського на День Незалежності України. Звідси й сьогоднішня відповідь кремлівського упиря, масштаби якої ми оцінимо лише згодом.
Мости для перемовин, окремих домовленостей і деескалації спалені принаймні до середини листопада. Сторони зробили ставки на колапс легітимності, а відтак і на заміну "режиму" (читай – президента та його команди) у ворожій країні. Часу у обох обмаль. Тому усі способи будуть прийнятними для досягнення мети. На нас чекає "весела" осінь...