Якось ми, дорослі, сидимо з шашликами чи якимось м'ясом по один бік, а поруч діти стрибають на батуті по другий.
Батут як батут, діти як діти, сітка висока, не повипадають. І ось вони починають гратися у поліцію і злодіїв, тобто якась частина тікає, друга їх наздоганяє. Раптом одна дівчинка зупиняється і каже: "стоп, у цьому не має смислу, ми ж тут усі у тюрмі!" І показує рукою на огорожу, всередині якої вони вовтузяться.
Ми, дорослі, тоді завмерли як сиділи.
Цікаво, два роки тому Вова міг передбачити, що його свобода звузиться до простору всередині периметру? Що він житиме на тій самій президентській дачі, яку з таким азартом вони з Лєною побігли дивитися відразу після інавгурації, у яку вбухали стільки мільйонів на ремонт - хоч і державних, ну і що - де їм зробили такий шикарний басейн і все-любе, що тільки захотіли...
І що він там буде таким нещасним і жалюгідним, і що кожен день буде страшнішим за попередній, а попереду - взагалі нічого хорошого.
