Турецький військовий експерт Абдуллах Аґар сьогодні повторив мої тези щодо свідомого провокування Заходом Кремля на напад: «Можу сказати точно, що США змусили Росію. Вони спровокували. Америка каже: я наближаюся до твоїх кордонів, підбираючи країни навколо тебе до НАТО. Росія відповіла – ні, я не дозволю тобі це робити. Ти не можеш загрожувати моїм межам. У такому разі я зроблю крок у відповідь.
Але ситуація наразі не обмежується лише Україною, проблема переміщується на балтійські країни. Особливо якщо зважити на той факт, що США сьогодні дозволили балтійським країнам передати озброєння Україні. Таким чином, у гру вступає НАТО.
Зараз очевидно, що своїми діями сторони намагаються змусити одне одного відмовитись від своїх намірів. Росію практично змусять увійти на територію України, і тоді буде запущено сценарій, схожий на той, внаслідок якого було розвалено СРСР, - створять причини для запровадження політичних та економічних санкцій. Також це допоможе згуртувати сили НАТО, єдність якого наразі серйозно страждає. Франція та Німеччина у такому разі вже не зможуть діяти самовільно».
==
Як я кажу вже декілька тижнів, США анулювали кремлівський шантаж в найочевидніший спосіб: просто продемонстрували абсурдність предмету шантажу. «Ви погрожуєте нападом на Україну? Ну, ок - нападайте». США дійсно провокують Кремль на максимальну демонстрацію агресії – очевидно, щоб мати привід застосувати максимум жорстких заходів. Ідеально – щоб взагалі прибрати Росію через її власні дії з переліку серйозних гравців міжнародної арени.
І в Кремлі це теж прекрасно розуміють. Але варіантів дій в Путіна лишилось не так щоб дуже багато. Або він реалізує свої погрози – і отримує за них все, що обіцяв Байден і НАТО. Або тихо відповзає «Ви всі мене не так зрозуміли» - і, ймовірно, втрачає значну частину позиції перед виборами 2024 року. Після чого має шанс повторити долю Назарбаєва.
США виграють в будь-якому варіанті. Україна – тільки якщо мобілізується, а не чекатиме травневих шашликів. Право взяти участь в можливому дерибані Росії після її падіння і розвалу (а це не тільки повернення територій Криму й Донбасу, але й повернення вкраденого в України за 300 років московської окупації майна – котрим забито музеї Москви і Пєтєрбурґа) треба ще заслужити.
