Одним з останніх про таку можливість сказав віце-прем'єр Олексій Резніков, але і без його слів таких заяв достатньо. А ось і російська реакція: заступник міністра закордонних справ Росії Сергій Рябков наголосив, що "із тими підходами, які демонструє і застосовує Вашингтон, йому нема чого робити у "нормандському форматі".
Це і є відповідь на питання "а чи можна розширити "нормандський формат?". Для розширення переговорного формату необхідною є згода всіх учасників переговорів. Можна ще теоретично уявити собі, що Україні разом із США вдалося б умовити Німеччину і Францію. Але навіщо це Кремлю? Ніякої раціональної відповіді на це питання не існує. Як і не існує раціональної відповіді на питання - а навіщо це Вашингтону?
Мінські угоди узгоджувалися саме у "нормандському форматі", без американської участі. Керівники країн "нормандського формату" на своїх зустрічах обговорюють саме виконання цих домовленостей. Навіщо американцям - навіть якщо з'явилася б теоретична можливість їхньої участі у "нормандському форматі" - відповідати за домовленості, до узгодження яких вони не мали ніякого стосунку? Але, повторюся, і теоретичної можливості немає.
Максимум, що може статися з точки зору участі США у врегулюванні на Донбасі - це відновлення переговорного формату на рівні представників глав держав. Коли президентом США був ще Барак Обама, такі консультації проводилися Вікторією Нуланд і Владиславом Сурковим. Коли за столом перемовин за президента Дональда Трампа Нуланд спробував змінити Курт Волкер, у Кремлі заблокували цей формат. Волкер, на відміну від Нуланд, не був помічником державного секретаря США і в Москві вирішили, що з ним просто не потрібно розмовляти. Але, справедливості заради треба сказати, що і Нуланд, повноваження якої визнавалися, нічого особливо від Суркова домогтися не могла. Так що навіть якщо Дмитро Козак почне раптом розмовляти з якимось високопоставленим американським дипломатом, жодного сенсу в цьому не буде. Від слова "взагалі".
А в чому тоді сенс? Сенс у розумінні українцями, що 2014 року, після нападу Росії, Україна увійшла з цією країною у військовий конфлікт низької інтенсивності, який буде тривати, щонайменше, до закінчення терміну повноважень президента Росії Володимира Путіна. Саме так - військовий конфлікт низької інтенсивності, з постійними загостреннями і очікуванням війни, а зовсім не "заморожений" конфлікт. І переговори у "нормандському форматі" потрібні саме для того, щоб не допустити цієї великої війни, а зовсім не для того, щоб домогтися неможливого на даному етапі - миру і відновлення територіальної цілісності нашої країни.
Так, ми маємо ще довгі роки стежити за збільшенням і зменшенням військ на українсько-російському кордоні, отримувати "похоронки", посилювати обороноздатність країни. Це - іспит на виживання. І від того, наскільки реалістичними будуть українці і чи зможуть вони скласти цей іспит, і залежить збереження України як держави.
