Якщо говорити не про Україну, то зараз мене цікавить лише одне питання – як довго Трамп буде при посаді? Направду, мене б і це не дуже цікавило, якби від цього ідіота частково не залежало майбутнє моєї країни.

1️⃣. Це у 70-х роках чверть американців працювала на виробництвах. Зараз їх 10%. Для кого мають повернутися підприємства? Хто на них буде працювати? Американці – ні, а мігрантів вижинають з країни.
2️⃣. Сенс «золотого віку» не в тому аби заробляти, а в тому що б витрачати. Нині з усіма дивними речами типу блокчейну, одне не випливає з іншого. Трамп нібито це розуміє, але тримається за старі символи, як-то автовиробництво у Детройті.
3️⃣. Навіть за умов вільних робочих рук, які дуже хочуть повернутися на підприємства, для відновлення виробництв потрібен час. Коли Трамп закликав американців потерпіти… Точніше ні, він навіть не закликав. Він казав, що вони це переживуть. Але менше з тим: ціни виростуть, країни будуть згортати свої бізнеси із США, залишаючи товари у себе, а на повний цикл Штати все одно не вийдуть. А значить, треба буде відступати від мови ультиматумів, намагатися домовлятися, а це вже удар по рейтингу і перспективам не тільки його, а всієї партії та майбутніх кандидатів від неї. Трамп користується "правилом стрілка": став завищені цілі аби досягнути бажаного. Зараз до нього поїдуть на поклон, йому таке подобається. Він по-царськи буде милувати і зменшувати ставки.
4️⃣. В чому Трамп вже зараз досяг успіху, так це у допомозі американським ворогам: рф та Китаю. Сі має пляшку відправити Трампу, бо кращого подарунку з цими тарифами Дональд зробити не зміг. Нині ми стоїмо на порозі хвилі антиамериканізму.
Такі країни, як В’єтнам, сподівалися, що розширення торгівлі зі США дозволить їм позбавитися впливу Китаю. Але, ніт. Трамп ввів 46% мито на в’єтнамський імпорт. Так само Дональд відсік від себе інші країни, які прагнули налагодити відносини зі США, щоб урівноважити вплив Пекіна, такі як Таїланд (36%), Індонезія (32%) і Філіппіни (17%).
Японія та Південна Корея, важливі партнери США в Північній Азії, отримали мита в 24% і 25%. Антиамериканізм і до того був помітним в сіх цих країнах, нині він отримав фактичне підтвердження. Де ці країни будуть шукати альтернативу для своєї продукції? Правильно, це Пекін з його гігантським ринком.
Те ж саме в Європі, де 27 країн Європейського Союзу отримали 20% мито. США присвятили роки дипломатії, щоб перешкодити європейським країнам занадто економічно зблизитися із Китаєм. Це нарешті почало окупатися більшим європейським скептицизмом щодо тісніших зв’язків з Пекіном. Тепер це лише питання часу, коли торгові місії до Китаю з Франції, Німеччини та інших країн знову будуть шукати можливості поширити вплив своїх країн на сході.
5️⃣. В цьому контексті не можу не згадати і заяву Володимира Зеленського (з якою я на 100% згоден), який тикнув носом посольство США в те, що нібито висловивши жаль з приводу жертв ракетного обстрілу Кривого Рогу, пані посол «забула» вказати що ракета ця російська. Але тема наших відносин із США більш глибока ніж одна заява. І у нас дехто, з одного боку намагається тримати дистанцію з американцями, а з іншого знаходить лобістські компанії, які мають переконати Білий дім залишити майже 300 українських компаній «на кормление», тобто під контролем деяких представників діючої влади.
6️⃣. Трамп сподівається, що товарообіг з тарифікованими країнами залишиться на дотарифному рівні, а значить зміниться лише кількість надходжень від мит до бюджету США. У США публічно не розглядають варіант, що їх просто пошлють нах*й. Вона покладаються на велич власного ринку.
7️⃣. Трамп – не американці – зараз відчуває ресентімент —відчуття гіркоти, заздрості чи злоби, яке спрямоване на тих, кого вважають винними у власних невдачах. Для нього це і Україна, і Китай, і ЄС. І так виглядає, що вихід він бачить в самоізоляції країни.