Там немає зв'язку. Про час зустрічі домовляються заздалегідь. Точка зустрічі "на дамбі".
На лівому березі ті, кому потрібні ліки, продукти, пальне. На правому ті, хто все це привіз і готовий переправити.
Везуть на човні. Міст підірваний. Човен - єдина можливість відносно швидко все це переправити. Інакше - крюк - близько 5 годин ходу.
Сьогодні лило як з відра. Людей небагато. Бували черги з сотню людей, кажуть поліцейські.
Чоловік чекає забрати родину. Мокрий до нитки. Там четверо дітей, каже.
Пливуть. Батько АТОвець. "Що було найстрашнішим?" - питаю. "Агрегатний завод, 44 дні".
Агрегатний завод - одна з найбільших катівень, яку окупанти облаштували у Вовчанську. Ігор каже, багато хто звідти живим не повернувся.
"На руки надівали провода, сюда на пальці надівали, на вуха прищепки, током били, в мене неділі півтори... я був весь синій, били так, що я думав, що вб'ють, некоторі, я так знаю, звідтіля не вернулись".
Потім буде ще Сергій, якого також катували на агрегатному заводі. Сьогодні він виїжджає разом з дружиною, сином і 7-місячною донькою.
Бояться, що Росія повернеться, тому їдуть.
Потім буде пастор, який привезе продукти. Чоловіки, які привезуть пальне. Знову евакуація.
Антон, що на човні, гребе туди, назад, туди, назад...
"Які гроші? Звідки в людей зараз гроші? Хто молока передасть... все по-людськи".
Старий Салтів.
