Помічник Путіна повідомив «Інтерфаксу», що «його бос не збирається йти на жодні компроміси», і в розмові з президентом Сі протягом майже півтори години він намагався переконати лідера Піднебесної про «готовність до довгострокового миру» на основі інтересів РФ, як меті українського врегулювання.
«… має бути не якесь коротке перемирʼя, не якийсь перепочинок, а довгостроковий мир на основі поваги до наших обʼєктивних інтересів».
Тобто, Китай має воювати проти США і ЄС та НАТО спільно з Росією. Кволі й безнадійні зусилля заманити тигра в клітку.
Сі відбувся загальними й вже відомими меседжами в традиційному стилі «стратегічної невизначеності».
Непродумана і тупа війна Путіна на європейському континенті по суті вбила геніальну стратегію Сі нового «Шовкового шляху». Гігантського інтеграційного проекту з колосальним гуманітарним змістом. Він мав створити безкінечний ланцюг держав сателітів з тісною привʼязкою їх економік до Китаю, а фінансові системи перебували у залежності від фінансових ресурсів Пекіну.
Без крику і галасу в разі успіху Китай ставав би потужним полюсом світопорядку, поширюючи свій спосіб життя на авторитарні й диктаторські режими та слабкі демократії.
Путін є лише частиною великої гри нової китайської комуністичної еліти й вона без особливих зусиль може погодитись з Трампом. Після розмови Пу і Сі він вже пообіцяв ввести 10% тарифних штрафів на імпорт з Китаю.
Це удар ще не батогом, а лише віялом з деревʼяною ручкою і пірʼям.
Трамп заявив, що війна має бути закінчена, бо «Україна втратила вбитими 700 тисяч військових, а РФ – майже 1 000 000» (Зеленський нещодавно визнав втрату ЗСУ вбитими 47 тисяч). Іншими словами, для Путіна ця війна немає жодних виправданих цілей, а для України – вона смертельно небезпечна з втратою військового потенціалу.
Великий бункерний, якщо й не злякався, то задумався. Він уже не впізнає пластилінового Трампа, з якого він ліпив образ ледве не союзника Росії для прискореної капітуляції України. Все не так, як здавалося.
Тому, наступного дня, 21 січня Пу алярмово запросив відеоконференцію з президентом Сі й мав з ним тривалу розмову, як повідомляє «Сіньхуа». Зміст розмови невідомий. Пу буде намагатися вчергове вмовити «всеосяжного партнера» не йти на змову з Америкою.
Блискуча Урсула фон дер Ляєн у Давосі запевнила світ, що ЄС буде захищати власні інтереси й стояти на спільних історичних цінностях у відносинах із США. Підготувати Україну без якогось часового лагу, залишаючи за нею право лише на власне рішення щодо питання війни й миру.
Росія перестала реально бути не лише стратегічним партнером Європи, але й країною, яка в майбутньому зможе повернути все втрачене. ЄС імпортує всього 3% нафти з Росії, 0 газу (до війни 48%). Якщо до 22 року ЄС завозила 50% вугілля, то зараз його імпорт впав на 70% і рухається теж до 0.
Гарбуз став каретою з коне роботами, якими керує Маск. В ній – Дональд Трамп із німбом натомість імператорської корони.
Новий батько Америки й повелитель стихії світової історії часу підкорення Марсу.
Його воля, харизма, проникливість у потаємні процеси механізмів, що крутять, селять і штовхають історію, провокують його перезаснувати його заіржавілий світ. Можливо це буде виглядати, як рик грізного велетенського лева, від якого замовкає савана. З іншого боку, чому б і ні?
