Князь Ярослав Володимирович, якого нащадки прозвали Мудрим, а нещодавно канонізували як святого Православної Церкви України, став будівничим Русі як могутньої держави. Якщо поглянути на нього з відстані майже у тисячу років, перед очима постає справжній титан: і перші закони, відомі як Руська правда, написав, і християнство розповсюдив, церковний устав затвердив, і бібліотеку заснував, і академію, і шкільництво почав, і нові землі приєднав, і пів-Києва збудував, в тому числі Софію, що ми її досі можемо помацати руками, і першого митрополита-русина затвердив у Константинополі… ну просто пальців не вистачить, щоб загинати. Не знаю, як у вас, а у нас при читанні про його звитяги, виникає питання: звідки він взявся, такий розумний? За кордоном не вчився, та й особливо не було де вчитися у ті часи. Масонів теж ще не існувало, втім, як і тіньового світового уряду. Хіба рептилоїди… Ні, серйозно. Звідки у київського князя взявся такий новаторський, можна сказати, передовий навіть за європейськими мірками, світогляд? І чи не було поруч, так би мовити, сірого кардинала, прогресора, який підштовхував його?
