Кожен рік я підводжу підсумки року, що минає, оцінюю моє зовнішнє ставлення до ситуації, та внутрішнє положення: фінансове та моральне. Отже сьогодні трохи про зовнішнє.
На цьому тижні, замовляючи каву в маленькій кав’ярні, я став співучасником розмови, про стан Країни, та долею Криму. Так ось, одна з співрозмовниць, відповіла, що їй байдуже той Крим, бо в Туреччині або Єгипті відпочивати краще та дешевше! І це був не якийсь тупуватий таксист, а цілком успішна людина, яка нещодавно купила нову квартиру в гарному будинку, відпочиває за кордоном, має фінансовий стан вище середнього.
Нажаль, цей рік більше поставив питань, ніж дав відповідей і поки ніякої перспективи на отримання цих відповідей. Да і як можна знайти відповіді, коли ми не знаємо, яку модель зміни ситуації на краще ми будемо брати за основу. От скажіть, як можна змоделювати поведінку людей, які з одного боку називають злодієм та баригою людину, яка є, мабуть, найбільшим меценатом в Україні та допомагає за власний кошт, а з іншої сторони, людину, яка за кошти цих же людей ремонтує туалет за 6,5 млн грн називає «міцним господарем»? Чесно скажу, не хотів писати про Порошенка, але, нажаль, другої персони такого рівня для порівняння не знайшов.
Ви думаєте, що люди дійсно цінують міцних господарів» просто так, за їх роботу на благо інших людей? Ні, у нас в Країні є ТИСЯЧІ голів правлінь ОСББ, які працюючи за мізерну зарплату, а іноді і безкоштовно, витягнули будинки з лайна до нормального стану, але від тих же людей, які ходять на похорон до «міцних господарників» вони чують прокляття та звинувачення у крадіжках, якщо, не дай Боже, той голова купив відро або швабру дорожче на 3 гривні, ніж сама дешева пропозиція в інтернеті.
Але, якщо Ви проаналізуєте, які якості повинна мати людина щоб визивати до себе повагу та сльози на очах, то це буде людина з тими пороками, що мають, так звані, звичайні люди: хамство, заздрість, злість, дріб’язковість, продажність, бажання безмірно красти та зневажливе ставлення до оточуючих людей. Саме тому, у нас ще не скоро будуть цінувати людей рівня: Чорновіл, Ющенко, Порошенко та інших, вони «звичайним людям» незрозумілі, в першу чергу своїми цінностями, а значить окрім як заздрість та відчуття помсти викликати в людях не можуть. Поки ми дивимося, як світ захоплюється змінами, які роблять Марк Цукерберг, Ілон Маск, Білл Гейтс, Джефф Безос та інші носії інтелекту та прогресу, наше суспільство пройшло нелегкий шлях трансформації від Яника до Гєпи.
Отже, в цьому році закінчилася епоха «хоть поржом», настає нова епоха, коли, тих, хто прийшов поржати, на концерт «95-го кварталу», охороняють краще, ніж кордони України, а самі кордони, у деяких обмежуються тільки містами де він заробляє кошти та тими де відпочиває, а у деяких, просто периметром концертного залу, мабуть останнім місцем, де ще можна поржати.