От так і буває. Ти пишеш про успіхи ЗСУ на фронті, а керівник штабу партії Притули порівнює нас з ворогами. А чого забув ще згадати Погребиського, Петрова, Прозапаса і мене? Тому що ми прямо зараз на фронті? А чому забув Гліба Бабича і Юрія Каракая? Бо вони загинули?
Ну, Софію Федину, яка волонтерить для ЗСУ, в багні виваляти ж совісті вистачило...
Гидко, хлопчики і дівчатка, просто гидко. Мене регулярно закликають до єднання. Мене регулярно закликають відсунути політичні вподобання, бо Україна поднад усе. І я, хай йому грець, справді намагаюся так поводитися.
Я не глузував з теми ціни "Спартанів". Я взагалі промовчав на новину, що Сергій Притула не директор Фонду Сергія Притули, тобто він не має права підпису і не несе юридичної відповідальності за витрачання коштів фонду свого імені.
Вже повірте, я міг би поставити ду-у-уже багато питань і всмак познущатися з теми. З багатьох тем. Але я мовчав. Бо - єднання патріотичних сил. Бо - все для спільної мети.
А у відповідь - от таке.
Я навіть не питаю, звідки береться ця печерна ненависть прибічників Притули до Порошенка. Все старе як світ. Типове неприйняття успішної людини і всієї буржуазної системи особами захопленими суто українським тяжінням до соціалістського лівацтва, помножене на юний молодечий максималізм. Типове українське "він поганий бо він гетьман!" Які там, успішні бізнеси, досвід керування, та уміння домовлятися? "Ми йдемо - попереду вогонь!" "Ми наш, ми новий мір пастроім і всєх любві там удастоім". Таке вже тисячу разів було.
Москва обмежує незалежність України, але протосоціалісти-запорожці воюють не з Москвою, а з Дорошенком та Мазепою. Більшовики і білогвардійці шматують Україну, але петлюрівці захоплено розгортають в українському війську боротьбу з гетьманцями. Все б добре, якби не деталь, ватажки такої от боротьби з "осоружними гетьманами" ставали ким? Брюховецькими. Галаганами. Кочубеями - аж до того що був канцлером Російської Імперії.
Вся історія України свідок, ті хто повалили гетьманів, вірно служили царям. А починалося все з того самого, з правильних слів і лівацьких гасел та з апеляцій до абстрактної справедливості. Яка для кожного своя.
Це наше прокляття від давніх давен і лише зараз на щастя, ми його позбуваємося. Крок за кроком.
Але хай там як. Є речі які спільні у багатьох патріотичних сил. Інтеграція до Європи. Демократія. Верховенство права. Культурне відродження України. Чи можна єднатися навколо цих гасел? Відповідь, навколо них треба єднатися.
І Петро Порошенко не раз пропонував об'єднання демократичним силам. Навіть Зеленському пропонував. Що у підсумку?
Зелена влада розвернула репресії проти телеканалів, що підтримують Петра Порошенка. А інші демократичні сили... Ну ви бачите що пише керівник штабу Сергія Притули.
Нікого не хочу засуджувати. Просто хай відповістять на питання. Їм єднання треба? Чи за всяку ціну відгризти у ЄвроСолідарності голоси? Їх Україна цікавить, чи власна влада? Вони єднання хочуть, чи масової політичної капітуляції порохоботів? Нам не треба відповідати. Собі хай відповістять.
Прикро це. Ми могли б спільно працювати на єдину мету. А замість того маємо постійно відбиватися, від влади і від тих з кими мали б бути союзниками.
