Україні не вдалося глибоко залучити союзників для прямого воєнного протистояння Росії. Безконтактного і з високим стримуючим ефектом. Наприклад, створити зону безпеки, умовно, над територією західної України, з розміщення там великих західних місій із системою протиракетної оборони. Так демонстративно діє Путін, залучивши безпосередньо у контактну війну із ЗСУ північнокорейські війська.
Це не лише страх перед ядерною зброєю Кремля і соціопатією Путіна розпочати Третю світову війну. Всі розуміють, що вона вже йде. І завершити її Трампу ніякою угодою не вдасться.
Після Другої Світової війни на Заході до влади прийшли ті, хто вижив. Вони знали ціну смерті, руїнам і безмежній жорстокості світу, який попадає під каток неконтрольованої стихії, яка стріляє, вбиває і ґвалтує.
Закопалися в окоп одне проти одного у Холодній війні, виробляючи все більше зброї, але тримаючи ноги на гальмах.
Вони привели світ до розрядки, взаємно знищивши пусковий детонатор вже глобального зіткнення – СРСР.
Рейган і Горбачов. До влади прийшли «бумери», які народили «іксів» і «міленіалів». Дональд Трамп, Владімір Путін, Сі Цзіньпін, Нарендра Моді, Бібі Нетаньяху, Еммануель Макрон, Кір Стармер, Олаф Шольц, Дональд Туск, Володимир Зеленський з Андрієм Єрмаком і Денисом Шмигалем опинилися в одній чашці.
Ділові й самовпевнені бумери штовхаються із Х-невідомими, використовуючи їх інноваційну енергію, компенсуючи низьку активність нейронів Ілоном Маском, Джеффом Безосом, Ларі Пейджем і виштовхуючи на узбіччя міленіалів.
Від цього планета хитається, втрачаючи гравітаційну властивість взаємодіяти й перевертаючи всі закони буття, які тримали стабільність. Можливо, в цьому і є проблема глобальної кризи, пробудженою війною бумера Путіна проти пізнього Х або раннього міленіала Зеленського. Різні покоління, конфліктуючі цінності й відсутність генетичного страху, який не передався у спадок.
Поки не прийде елітами наступне покоління. Інтернет-цивілізація. Його знання, зʼєднане із ШІ, пошуки технологій безсмертя, симуляція нових, незнаних видів задоволення, сильніших від наркотиків, повністю, без залишку, мають змінити світ. Завдання нинішніх, взаємно протилежних правлячих класів, – дати їм шанс. Закриваючи за собою двері, Джо Байден добився миру. На 60 днів між Ліваном – Хезболлою та Іраном.
Найближчим часом щось подібне може статися між Єрусалимом і ХАМАСом, де переговори не припиняються. Залишається впертий, непохитний у своїх загадкових амбіціях, володар Росії – бумер Путін.
Бумер Трамп не хоче воювати із непередбачуваним ворогом Америки, але немає жодних очевидних шансів вговорити команду воєнних злочинців до прийнятного українським народом, європейцями й американцями миру.
Він танцює над темною безоднею, то повертаючись до неї спиною, то вдивляючись їй в очі. Звідти на нього дивиться Путін.
З місіонерськими наративами, амбіціями й планами, схожими на неосередньовічних Медичі й Флоренції та із сумішшю династії Борджіа. Навіть якщо оцінити ідею нової адміністрації Дональда Трампа.
Звичайно, є і невоєнні, але стратегічно сильні рішення, які можуть не лише зупинити Путіна, але й примусити його до капітуляції. Перше – прискорене прийняття України, як Швеції й Фінляндії, в НАТО. В стилі Путіна.
Він перетворив Білорусь в ядерну державу, створив воєнний союз з Північною Кореєю, з якою спільно сьогодні воює в Україні та готується підписати подібний договір з Іраном.
