Не дай себе наї (закреслено) розвести
Цю технологію можна назвати "багато пуків у калюжу". Щоб і бульбашки були і пахло трошки. І, головне, щоб "нічого не ясно".
Ось візьмемо, наприклад, ситуацію з МВФ.
З одного боку - все ясно і логічно. Наступного року треба віддавати 418 мільярдів гривень боргів. І 5 мільярдів доларів від МВФ не завадять. Да, хтось скаже, що можна напозичатися через купівлю облігацій внутрішнього займу і віддати.
Більшість людей не розуміють, що ми фактично позичаємо сьогодні, щоб віддати вчорашні борги. Позичимо у Івана, щоб віддати Василю. Завтра у Семена, щоб Івану віддать. Тільки ж ми позичаємо облігаціями під 15-16% річних. Жах. А МВФ нам так само - фактично перепозичить. Тільки під 3% річних. Вже ж легше.
Плюс співпраця з МВФ - сигнал інвесторам - країна в адекваті. Ну да. Частина депутатів, працівників офісу президента, міністрів - абсолютно неадекватні. Але загалом країна - норм.
Тому нам МВФ потрібен. Умов для співпраці - дві. Адекватний закон про ринок землі. Ключове слово - адекватний, а не по 210 тисяч га в руки, як Слуги написали. З можливостями для фермера.
Але головне - недопущення повернення "Привату" Ігорю Валерійовичу. Це червона лінія. Це підтверджуватиме - що неадекватні не лише міністри, які книжок не читають, неадекватна - уся верхівка країни. А раз ми дозволяємо грати в наперстки зі всією країною - неадекватні усі ми.
А тепер про технологію "багато пуків".
Перше. Абсолютно ігнорується експертне середовище. Головне - вибудувати псевдо-логічні ряди у піпла. А краще - заплутати. А тоді затуркані повірять черговому "Тобі личить його кохання" від Найкращого Президента Всіх Часів.
Далі. Виходить найстрашніший Карабас, який у глядача є єдиною плямою на світлому образі Бубочки.
Це як коли ми дивимося кіно і вже знаємо головного негідника. А позитивний герой, який вабще весь еталонно розумний - тут підтормажує. Бо віра, млять, у порядність Карабаса. А ми через екран підказати не можемо. І морщимося, від неможливості зробити підказку. Але віримо у хеппі-енд: Бубочка в кінці кінців - розрулює.
А Карабас, сука, ставить вєшечку на полюсі: "нахєр МВФ, закриваємось, Росія дасть 100 мільярдів, а піпл за 10 років забуде за кров і жертви, бо холодильник форевер". Тут між іншим бородань правий, якщо узагальнювати (ми ж памятаємо, що він не експертам промовляє і йому пох на думку всіх політологів разом, це для "мудрого народу"). Народ нажаханий. І вже думають усі - якщо такого не станеться, то і слава Богу.
Тут же любімий Арлєкін Карабаса, Сашенька Дубінський, вкидає кілька абсолютно різних меседжі (пука): а) давайте всі пройдемо поліграф, щоб показати, що я чесний, а МВФ - холуї; б) усі, хто топить за МВФ - на ставці у Сороса і родінунєлюбят; в) насправді все вкрала Гонтарєва, а не Лучший із бородатих людей; г) то все Бахматюк та інші розікрали (це я про погоню артемонів Карабаса за Бахматюком - як можливим стрілочником від олігархату, бо піпл крові вимагає).
І тут же, для сумнівающихся - міністр фінансів Маркарова сміливо і прилюдно пояснює, що якщо програма з МВФ і буде - то це остання. Хватить. Справимося і без них. Ну як у фільмі про Голобородька. Щоб піпл зрозумів - Зеленський іде по стопам. Нафіг нам гроші МВФ.
Заплутаний каналом Г+Г нарід не розуміє, в чому піпець, але на всяк випадок хоче крові і посадок багатіїв і (призначених) казнокрадів. І - одночасно - миру в Україні. Прекрасний народ.
І тільки Юля цього тижня карти спутала. Зайшла в бєспрєдєл. І заявила: - землю не давать. Всю решту бюджета, (по Шарікову) - отнять і подєліть. Дюдей - спасти. Фулі не ясно.
