Давайте розкажу як частіше за все приймаються рішення в органах влади. Та й не тільки там.
От здавалось би. Начебто існує проста та очевидна відповідь на питання: чи треба валити аеродроми?
Тільки на практиці все не так просто. Умовно, є ГУР, якому виділили певний бюджет на диверсійні заходи в тилу ворога.
І як будь-який орган, який має обмежений бюджет, вони мають вирішити як найефективніше його витратити. Також не забуваємо, що кількість потенційних цілей набагато більша ніж кількість засобів ураження, які можна купити на цей обмежений бюджет.
А тепер проста логіка. Якщо ГУР хоче отримувати фінансування на свої операції. То йому треба показувати, що він не просто витратив ці гроші, а потратив і досягнув певних цілей. І про результати яких він може доповісти наверх. Бо якщо він потратить гроші, а результату не буде, то доведеться довго пояснювати чому він це зробив.
Тому розуміючи це все, як голова ГУР буде планувати свої операції? Безумовно, там де він зможе потратити певну сумму грошей з максимально ефектним результатом.
І звичайно, що в таких умовах йому вигідніше атакувати ті самі НПЗ, ніж аеродроми. Бо знищити НПЗ набагато простіше, а потім доповісти наверх про свої успіхи, ніж знищити декілька літаків.
Взагалі, подібний феномен, коли люди обирають більш гарантований легкий результат ніж ризиковані рішення, існує в багатьох галузях. І неодноразово був описаний в економічній літературі і отримав назву «теорії перспектив».